1. Словник синонімів української мови

полонення

ПОЛО́Н (стан захоплених противником під час воєнних дій), ПОЛОНЕ́ННЯ рідше, БРАН заст., поет., ЯСИ́Р іст. — Наш гість, ..здається, довго перебував у полоні. В якому полоні ви були, пане? — В турецькому (Вал. Шевчук); Так закінчилась справа з полоненням шпигуна на дідусевому горищі (Ю. Збанацький); Село татари спалили, багато людей повбивали, багато у бран забрали (Б. Грінченко); "Я Маруся, — рече, — Богуславка, коли ви чували, Що татари в ясир, у полон, у неволю забрали" (П. Куліш).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полонення — -я, с. Дія і стан за знач. полонити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полонення — полоне́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. полонення — ПОЛОНЕ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. полони́ти. Найтяжчим наслідком турецьких і татарських навал було знищення і масове полонення українського населення (з наук.-попул. літ.); Полонення театру стало відомо негайно по всій дивізії (Ю. Смолич). Словник української мови у 20 томах
  4. полонення — ПОЛОНЕ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. полони́ти. Найтяжчим наслідком турецьких і татарських навал було знищення і масове полонення українського населення (Наука.., 3, 1965, 10); Полонення театру стало відомо негайно по всій дивізії (Смолич, Театр.., 1940, 152). Словник української мови в 11 томах