1. Словник синонімів української мови

полоненик

ПОЛОНЕ́НИЙ ім. (той, кого взято в полон), ПОЛОНЕ́НИК рідше, БРА́НЕЦЬ заст., поет., ПОЛОНЯ́НИК заст., ПОЛОНЯ́НИН перев. фольк.; ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕ́НИЙ (під час війни); ЯЗИ́К розм. (від якого можна дістати потрібні відомості). — Тут колись велика битва була. Козаки наздогнали турків, побили, а полонених визволили (С. Пушик); (Хмарний:) Мерзото! Ти вдарив мене, полоненика з руками в залізах (І. Кочерга); У бранця були зв'язані руки й ноги, на сорочці його запеклася кров (С. Скляренко); Полоняник, що його в неволю Ведуть, думками в рідний кут літає (І. Франко); Ляхистан уперто не платить Кримові упоминок, вони, бач, не визнають Іслам-Гірея, колишнього свого полонянина, ханом (Р. Іваничук); Вона, літня вже, немічна жінка,.. рятувала від переслідувань військовополонених, що опинились в оточенні (О. Довженко); Військова розвідка, вислана вперед, "ловила язика" (з журналу).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полоненик — див. невільник Словник синонімів Вусика
  2. полоненик — -а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полоненик — полоне́ник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  4. полоненик — ПОЛОНЕ́НИК, а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв'язали обох полонеників, прив'язали їх до коней і погнали (М. Коцюбинський); Великі монголо-татарські кочові феодали .. Словник української мови у 20 томах
  5. полоненик — Полоне́ник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. полоненик — ПОЛОНЕ́НИК, а, ч. Людина, яку взято в полон; бранець. Черкеси зв’язали обох полонеників, прив’язали їх до коней і погнали (Коцюб., III, 1956, 50); Великі монголо-татарські кочові феодали.. Словник української мови в 11 томах
  7. полоненик — Полоненик, -ка м. Плѣнникъ. Словник української мови Грінченка