1. Словник синонімів української мови

полоти

ПОЛО́ТИ (очищати поле, город і т. ін. від бур'янів), ПРОПО́ЛЮВАТИ, ВИПО́ЛЮВАТИ. — Док.: пополо́ти, прополо́ти, ви́полоти. Дарку посилали й саму в двір до легшої роботи: квіток полоти, кревавник для індиків збирати (Леся Українка); Одного ранку, коли ми з паном Казимиром прополювали кукурудзу, до нас підбігла Стася (І. Муратов); Трава росте так буйно, що її не встигають виполювати між кущами кофейного дерева (Ю. Яновський). — Пор. сапа́ти.

САПА́ТИ (знищувати бур'ян і підпушувати ґрунт сапою), САПУВА́ТИ, ПРОСА́ПУВАТИ, ШАРУВА́ТИ, ПРОШАРО́ВУВАТИ (між рядками посіву); ЦЮ́КАТИ розм. (перев. не на повну силу); ПІДСА́ПУВАТИ (зрубувати бур'ян навколо рослини). — Док.: просапа́ти, посапа́ти, прошарува́ти, підсапа́ти. Олександра пильно сапала буряки (М. Коцюбинський); — Тітко, що воно за крик? — турботно прислухалась Оксана, кинувши сапувати (С. Васильченко); І посіяли всі (ланки) в один строк.. А вже шарували, проривали й підполювали кожна окремо (В. Кучер); — Вони, правда, нездужають, а сапачкою цюкать можуть (К. Гордієнко). — Пор. поло́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полоти — (бур'ян) прополювати, виполювати, (буряки) шарувати, прашувати, САПАТИ. Словник синонімів Караванського
  2. полоти — див. нищити Словник синонімів Вусика
  3. полоти — [полотие] поул'у, полеиш; нак. поли, поул'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. полоти — полю, полеш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками. || Зрізувати або викопувати сапою чи виривати руками (бур'яни). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. полоти — поло́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  6. полоти — ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., що і без прям. дод. Очищати поле, город і т. ін. від бур'янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками. Словник української мови у 20 томах
  7. полоти — Поло́ти, полю́, по́леш, по́лють; поло́в, -ло́ла; по́лотий і по́лений Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. полоти — ПОЛО́ТИ, полю́, по́леш, недок., перех. і без додатка. Очищати поле, город і т. ін. від бур’янів, зрізуючи або викопуючи їх сапою чи вириваючи руками. Словник української мови в 11 томах
  9. полоти — Поло́ти, -лю́, -леш гл. Полоть. Полю я конопельки дрібні зелененькі. Чуб. V. 282. Словник української мови Грінченка