поляпас

ЛЯ́ПАС розм. (удар по щоці або шиї долонею), ПОЛЯ́ПАС розм., ЛЯЩ розм., МОРДА́С вульг., ПОМОРДА́С вульг., ПОЛИ́ЧНИК діал., ПЛЕСКА́Ч діал. Одна його рука щосили розмахнулась, гучно пролунав короткий тріск ляпаса (Ю. Шовкопляс); Люди й без того вже на мене гомонять, що я.. даю стусани під боки, поляпаси по морді (І. Нечуй-Левицький); Навіть рідних братів (Левко) не жалував: наділяв їх запотиличниками та лящами ні за що, ні про що (М. Стельмах); Один із жандармів хотів було висмикнути матросові з рук ляльку, але дістав такого мордаса, що відлетів на кілька кроків (О. Досвітній); "Як телепне по голові кулачищем або дасть помордаса та поляпаса", — думав Копронідос (І. Нечуй-Левицький); — Таких міцних поличників я ще ніколи не хапав (О. Ільченко); Запишалась (Христина) перед дзеркальцем, що вона вже таки дівчина, а не яке-небудь фуркало, що його звідусіль плескачами і запотиличниками женуть старші (М. Стельмах). — Пор. 1. уда́р.