1. Словник синонімів української мови

поночіти

СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. осме́ркнутися розм. стемні́ти, споночі́ти, зате́мрітися, спізні́ти. Сонце сіло. Надворі почало смеркати (І. Нечуй-Левицький); Зовсім уже смеркалося. Усе навкруги в сіру темряву загорнулося (Б. Грінченко); Поки ми їхали, почало вечоріти (М. Чабанівський); Присмерки наче виповзли з-за дерев. Швидко сутеніло (О. Іваненко); Уже примеркало. Худоба йшла з череди (Є. Кравченко); Південні ночі майже без вечорів, тільки захід одпалав — уже темніє раптово (О. Гончар); Скоро вечір опуститься над селом, — осінь, рано тепер поночіє (В. Собко); Вони вийшли в море, коли вже ночіло (Н. Рибак).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поночіти — поночі́ти дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. поночіти — див. <�ВЕЧОРІТИ>. Словник синонімів Караванського
  3. поночіти — див. смеркати Словник синонімів Вусика
  4. поночіти — -іє, недок., безос., розм. Темнішати з наступанням ночі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. поночіти — ПОНОЧІ́ТИ, і́є, недок., безос., розм. Темнішати з настанням ночі. Я ліг коло куреня й не зоглядівся, як смеркало й поночіло, як зорі висипались на небі (І. Словник української мови у 20 томах
  6. поночіти — Поночі́ти, -чі́є, -чі́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поночіти — ПОНОЧІ́ТИ, і́є, недок., безос., розм. Темнішати з наступанням ночі. Я ліг коло куреня й не зоглядівся, як смеркало й поночіло, як зорі висипались на небі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поночіти — Поночіти, -чіє гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Волч. у. Хай ще більш поночіє. Мнж. 190. Словник української мови Грінченка