1. Словник синонімів Караванського

поночіти

див. <�ВЕЧОРІТИ>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поночіти — поночі́ти дієслово доконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. поночіти — див. смеркати Словник синонімів Вусика
  3. поночіти — -іє, недок., безос., розм. Темнішати з наступанням ночі. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поночіти — ПОНОЧІ́ТИ, і́є, недок., безос., розм. Темнішати з настанням ночі. Я ліг коло куреня й не зоглядівся, як смеркало й поночіло, як зорі висипались на небі (І. Словник української мови у 20 томах
  5. поночіти — СМЕРКА́ТИ безос. (темніти після заходу сонця), СМЕРКА́ТИСЯ, ВЕЧОРІ́ТИ, СУТЕНІ́ТИ, ПРИМЕРКА́ТИ, ТЕМНІ́ТИ, ПОНОЧІ́ТИ розм., НОЧІ́ТИ рідше. — Док.: сме́ркнути, сме́ркнутися, посутені́ти, зсутені́ти, приме́ркнути (приме́ркти), осме́ркнути розм. Словник синонімів української мови
  6. поночіти — Поночі́ти, -чі́є, -чі́ло Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. поночіти — ПОНОЧІ́ТИ, і́є, недок., безос., розм. Темнішати з наступанням ночі. Я ліг коло куреня й не зоглядівся, як смеркало й поночіло, як зорі висипались на небі (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. поночіти — Поночіти, -чіє гл. безл. Темнѣть вечеромъ. Уже стало поночіти, як ми рушили додому. Волч. у. Хай ще більш поночіє. Мнж. 190. Словник української мови Грінченка