пообіцятися
ОБІЦЯ́ТИ (зобов'язуватися зробити щось, діяти певним чином), ОБІЦЯ́ТИСЯ розм.; НАХВАЛЯ́ТИСЯ розм. (хвастовито); ОБІЩА́ТИ розм., ОБІЩА́ТИСЯ заст., розм., ОБРІКА́ТИ заст., ОБІЦЮВАТИ діал., ПРИРІКА́ТИ діал., ПРИОБІ́ЦЮВАТИ діал. — Док.: пообіця́ти, пообіця́тися, пообіща́ти, пообіща́тися, обректи́, пообі́цювати, приобіця́ти діал. приректи́, поміни́ти діал. поміни́тися діал. Тонув — сокиру обіцяв, а витягли — і топорища шкода (прислів'я); Обіцявся чорнобривий, Коли не загине, Обіцявся вернутися (Т. Шевченко); — Е, і погуляємо ж, молодиці, на тому весіллі! — нахвалялася Настя Гірчак, гупаючи ногами об землю (І. Цюпа); Орися обіцяла написати тітці скоро (Леся Українка); (Олена:) Сьогодні обіщався надійти з Брусової на вулицю Олекса з скрипкою (С. Васильченко); На заручинах обрікають молодятам подарунки (Словник Б. Грінченка); І обіцював, що справить йому пушку (рушницю) і топорець купить (Марко Черемшина); Робітники, раді так несподіваній щедрості Германа і його обіцянкам, кланялися і прирікали мовчати (І. Франко); Він обіцяв присадкуватому клинчик на отаву, а старенькому тихцем помінив дати п'ятку (Лесь Мартович); Ніхто нічого не сказав.. Один тільки рудий Герасим помінився дещо розказати (Б. Грінченко).
Значення в інших словниках
- пообіцятися — пообіця́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- пообіцятися — -яюся, -яєшся, док., розм. Те саме, що пообіцяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пообіцятися — ПООБІЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм. Те саме, що пообіця́ти. Настя та дві міщанки пообіцялися постачати їй сорочки (Л. Яновська). Словник української мови у 20 томах
- пообіцятися — ПООБІЦЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, док., розм. Те саме, що пообіця́ти. Настя та дві міщанки пообіцялися постачати їй сорочки (Л. Янов., І, 1959, 277). Словник української мови в 11 томах
- пообіцятися — Пообіцятися, -цяюся, -єшся гл. Дать обѣщаніе, обѣщаться. Словник української мови Грінченка