поперемінно

НАВПЕРЕМІ́ННО (чергуючись, змінюючи один одного або замінюючи одне одним), НАВПЕРЕМІ́НУ (НАПЕРЕМІ́НУ) рідше, ПОПЕРЕМІ́ННО, ПО ЧЕ́РЗІ, НАВПЕРЕМІ́Н розм., НАПЕРЕМІ́НКУ (НАВПЕРЕМІ́НКУ) розм., НАВПЕРЕМІ́НКИ розм. Бійці довбали навперемінно, лупаючи стіну все глибше (О. Гончар); Біля грубки навпереміну працював Іван Пісня з Сашком Ковалем (Ю. Збанацький); Бачила (Маруся) все, що діялося доокола, — і стид, і жах поперемінно стискали їй серце (Г. Хоткевич); Мисливці по черзі вартували вовків (М. Трублаїні); Маяк навперемін кладе на море то червону, то зелену смугу (Ю. Яновський); Копронідос наливав чарки наперемінку то вином, то наливкою, то горілкою (І. Нечуй-Левицький); Марилька.. плакала і сміялась навперемінку (Ірина Вільде); Покуривши, знов стали за ковадла, знов загехкали молотами навперемінки (О. Гончар). — Пор. впере́між.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поперемінно — поперемі́нно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. поперемінно — Присл. до поперемінний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поперемінно — ПОПЕРЕМІ́ННО. Присл. до поперемі́нний. З церкви доносився поперемінно то слабий, тремтячий тенор панотця, то верескливий та пискливий хор сільських школярів (І. Франко); – Будемо нести поперемінно, одній тут забагато! – сказала я і швиденько пішла вперед (М. Чабанівський). Словник української мови у 20 томах
  4. поперемінно — ПОПЕРЕМІ́ННО. Присл. до поперемі́нний. З церкви доносився поперемінно то слабий, тремтячий тенор панотця, то верескливий та пискливий хор сільських школярів (Фр., II, 1950, 365); — Будемо нести поперемінно, одній тут забагато! — сказала я і швиденько пішла вперед (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176). Словник української мови в 11 томах