1. Словник синонімів української мови

поранковий

РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Кожна пташка, освіжена ранковою прохолодою, заливається, розлягаючись на всякі голоси (Панас Мирний); Над засніженою кригою пломеніло ранішнє небо (М. Трублаїні); Тимко щулився від вранішньої прохолоди (Григорій Тютюнник); Смужечка бліда Поранішнього світла, як вода, Струмує крізь малесеньке при стелі Віконце з ґратами (М. Рильський); Порепані чоботи й порепані ноги обтрушували ще сіру неблискучу росу, приминали поранкові тіні (М. Стельмах); Грала промінням, ясним самоцвітом Порання роса (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поранковий — поранко́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. поранковий — -а, -е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб'є до решти густу мряку, що нависла над горою (І. Словник української мови у 20 томах
  4. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб’є до решти густу мряку, що нависла над горою (Фр. Словник української мови в 11 томах