1. Словник української мови у 20 томах

поранковий

ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм.

Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий.

Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб'є до решти густу мряку, що нависла над горою (І. Франко);

У снах жінці поскрипують нові кленові двері, на ясних, як сльоза, вікнах сяє поранкове сонце (М. Стельмах);

У світлі поранковому над ним [джерелом] Стара верба схилялася уклінно (Л. Первомайський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поранковий — поранко́вий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. поранковий — -а, -е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поранковий — РАНКО́ВИЙ (який буває вранці, властивий ранкові), РА́НІШНІЙ, ВРА́НІШНІЙ (УРА́НІШНІЙ), ПОРА́НІШНІЙ розм., ПОРАНКО́ВИЙ розм., ПОРА́ННІЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. поранковий — ПОРАНКО́ВИЙ, а, е, розм. Який буває ранком; ранішній, уранішній, ранковий. Він знав, що се встає поранковий вітер, який швидко розіб’є до решти густу мряку, що нависла над горою (Фр. Словник української мови в 11 томах