посвіта

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвіта — по́світа іменник жіночого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. посвіта — -и, ж., діал. Те саме, що посвіт. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвіта — ПО́СВІТА, и, ж., діал. Те саме, що по́світ. Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирати (Марко Вовчок). Словник української мови у 20 томах
  4. посвіта — ПО́СВІТА, и, ж., діал. Те саме, що по́світ. Місяць на уповні і така ясна посвіта, що на стежинці хоч голки збирати (Вовчок, VI, 1956, 318). Словник української мови в 11 томах