1. Словник синонімів української мови

посвіт

ЛА́МПА (прилад для освітлення), ЛАМПА́ДА заст., поет., ПО́СВІТ діал.; СВІТИ́ЛЬНИК (великий); ЛІХТА́Р (освітлювальний прилад, у якому джерело світла захищене склом, слюдою тощо); ШАХТА́РКА (шахтарський ліхтар); ПЛАФО́Н (електричний з абажуром). Роман засвічував лампу і йшов до своєї кімнати (І. Нечуй-Левицький); Евтім чіпляє ліру на великий канделябр, знявши з канделябра велику лампаду (Леся Українка); Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з посвітами джури (Леся Українка); Скрізь горіли світильники (С. Скляренко); На дерев'яному стовпі гасовий ліхтар з закопченим склом (А. Шиян); Чистила я татову лампочку-шахтарку. Чистила старанно. Що аж стало жарко (Г. Бойко); Був пізній вечір, і матові плафони заливали світлом довгі доріжки, простелені на блискучому паркеті (В. Собко).

СВІ́ТЛО (промениста енергія, що випромінюється яким-небудь тілом), ОСВІ́ТЛЕННЯ, СЯ́ЙВО, СВІТ розм., ОСЯ́ННЯ заст., ЯСА́ заст., поет., ПО́СВІТ діал., ПО́СВІТА діал., ЛЮМІНЕСЦЕ́НЦІЯ спец. (холодне світіння певних тіл чи речовин); ПІВСВІ́ТЛО (слабке тьмяне світіння, освітлення). Одчиняються двері, і смуга світла падає на Руфіна і Люція (Леся Українка); Побачив двох людей, що при слабому освітленні ліхтарні порались біля косарки (Мирослав Ірчан); Тихий світ лився через зелені та жовті шибки довгих та узьких готицьких вікон (І. Нечуй-Левицький); "Дивовижна краса!" Справді неба грайлива яса, Мов дівоче убрання святкове (П. Воронько).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посвіт — по́світ іменник чоловічого роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. посвіт — -у, ч., діал. 1》 Світло, світлення. 2》 Який-небудь світильник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посвіт — ПО́СВІТ, у, ч., діал. 1. Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Б. Грінченка). 2. Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах
  4. посвіт — ПО́СВІТ, у, ч., діал. 1. Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Гр.). 2. Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Л. Укр., IV, 1954, 169). Словник української мови в 11 томах
  5. посвіт — Посвіт, -ту м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241. Словник української мови Грінченка