1. Словник синонімів української мови

посердити

ПОСВАРИ́ТИ (викликати, спричинити сварку між кимсь), РОЗСВАРИ́ТИ розм., ПОСЕ́РДИТИ розм.; РОЗБРАТА́ТИ розм. (близьких друзів, родичів). — Недок.: свари́ти. Захар же міг і розбити яке вгодно весілля, він міг посварити сусід, хоч би як вони раніше не жили в злагоді (Грицько Григоренко); Від Онуфрія про все стане відомо князям Ольговичам, отож Ізяславові не вдасться розсварити їх з Долгоруким (П. Загребельний); Знав він про всі хатні пльотки, де про що і про кого говорилось, переносив усе те далі, посердив не одну сім'ю з другою (І. Нечуй-Левицький); Навік не розбратать братів (М. Рильський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посердити — посе́рдити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. посердити — -джу, -диш, док., перех. 1》 Сердити кого-небудь, викликати в когось роздратування якийсь час. 2》 кого з ким, розм. Те саме, що посварити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посердити — ПОСЕ́РДИТИ, джу, диш, док., кого. 1. Сердити кого-небудь, виклика́ти в когось роздратування якийсь час. Мені хотілось її посердити, і я розповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (П. Панч). 2. кого з ким, розм. Словник української мови у 20 томах
  4. посердити — ПОСЕ́РДИТИ, джу, диш, док., перех. 1. Сердити кого-небудь, виклика́ти в когось роздратування якийсь час. Мені хотілось її посердити, і я розповів про щойно баченого білявого юнака в обіймах кістлявої смерті (Панч, В дорозі, 1959, 207). Словник української мови в 11 томах
  5. посердити — Посе́рдити, -джу, -диш гл. Поссорить. Посердив не одну сем'ю з другою. Левиц. І. 170. Словник української мови Грінченка