поскромадити

ЧУ́ХАТИ (терти шкіру, щоб не свербіла), СКРЕБТИ́ (ШКРЕБТИ́), ЧУХМА́РИТИ розм., СКРОМА́ДИТИ розм., ШКРЯ́БАТИ розм., ЧЕРСА́ТИ діал.; ДРЯ́ПАТИ (роздираючи). — Док.: почу́хати, скребну́ти (шкребну́ти), почухма́рити, поскрома́дити, шкрябну́ти, черсну́ти, дряпнути. Микола зітхнув, покрутив кудлатою головою й став її чухати (Лесь Мартович); Люди слухають похнюпившись. Інші — потилицю скребуть... (Панас Мирний); Калитка, заточуючись, вийшов на середину двору, чихнув і почав чухмарити волосаті груди, як ведмідь лапою (П. Панч); Колісника наче злі комарі кусали у потилиці, так він її раз по раз скромадив (Панас Мирний); Люди щось говорили, викрикували, шкрябали собі голови (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поскромадити — поскрома́дити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. поскромадити — -джу, -диш, док., перех. і неперех., діал. 1》 Шкребти якийсь час. 2》 Почухати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поскромадити — ПОСКРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., що і без прям. дод., діал. 1. Шкребти якийсь час. 2. Почухати. Свирид поскромадив у потилиці (Панас Мирний); Мартиненко поскромадив собі потилицю (Ю. Бедзик). Словник української мови у 20 томах
  4. поскромадити — ПОСКРОМА́ДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех., діал. 1. Шкребти якийсь час. 2. Почухати. Свирид поскромадив у потилиці (Мирний, III, 1954, 236); Мартиненко поскромадив собі потилицю (Ю. Бедзик, Альма матер, 1964, 242). Словник української мови в 11 томах
  5. поскромадити — Поскрома́дити, -джу, -диш гл. 1) = поскребти. 2) — потилицю. Почесать въ затылкѣ. Грицько... поскромадив потилицю і геть відійшов. Мир. Пов. І. 157. Словник української мови Грінченка