послідний

ОСТА́ННІЙ (єдиний, що зберігся, залишився; який, вичерпуючись, підходить до кінця), ОСТА́ТНІЙ заст., ПОСЛІ́ДНІЙ діал. По зруділих стернях, затканих бабиним літом, ми збирали останні квітки (М. Коцюбинський); Утрачено останні сподівання, нарешті — вільний, вільний, вільний ти (В. Стус); Отак вона научала, Болящих лічила. А з убогим остатньою Крихтою ділилась (Т. Шевченко); Продали у неборяги Посліднюю шкапу (В. Забіла).

ОСТА́ННІЙ (який не можна далі переносити — із сл. термін, строк, час і т. ін.), КРА́ЙНІЙ, ГРАНИ́ЧНИЙ, ПОСЛІ́ДНІЙ діал. Останній строк подачі журналу; Постараюся зробити це скоріше, але як крайній термін — визначають два місяці (М. Коцюбинський); 2 роки — граничний строк зберігання продукції; Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви встановили як послідній у нашій умові (Панас Мирний).