послідовний

ПОСЛІДО́ВНИЙ (про вчення, світогляд, виклад, здійснення чогось тощо — який не має в собі нічого суперечливого, побудований за певним планом), СИСТЕМАТИ́ЧНИЙ, МЕТОДИ́ЧНИЙ, НЕУХИ́ЛЬНИЙ, ВИ́ТРИМАНИЙ, КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн.; ЗВ'Я́ЗНИЙ, ЛОГІ́ЧНИЙ (перев. про мовлення, виклад думок). Він сам не згірший за тебе психолог, тільки в нього свій.. підхід, своя шкала оцінок, що випливає з його досить-таки послідовного мислення (О. Гончар); Лаговський силувався сконцентрувати перед собою в систематичну теорію всі ті розкидані враження (А. Кримський); З примруженими загостреними очима, з запеченими губами стояли бійці на своїх місцях, ведучи методичний огонь лише по живих цілях (О. Гончар); Система удобрення розглядається ..як найважливіший фактор не тільки зберігання, але й неухильного, настійного підвищення родючості ґрунтів (з журналу); Ви он кажете, що в моїй "Одержимій" епічний тон не витриманий, що навіть і вона лірична (Леся Українка); Їй здавалося, що одні думки треба було пояснити, розвити, другі зовсім викинути; до того алегорії не завжди були ясними й консеквентними (М. Коцюбинський); Краса ції повісті не так в її ідеях, як в глибокій, тонкій, логічній психології героїні Наталки (Леся Українка).

ПОСЛІДО́ВНИЙ (про людину — який завжди діє відповідно до своїх життєвих принципів, втілює в життя певний світогляд тощо), НЕУХИ́ЛЬНИЙ, НЕПОХИ́ТНИЙ, ПРАВОВІ́РНИЙ ірон., ОРТОДОКСА́ЛЬНИЙ книжн., КОНСЕКВЕ́НТНИЙ книжн. Женя була вельми послідовна в своїх поглядах і почуттях (Ю. Шовкопляс); Данило помітив, що Артемченко може бути неухильним, вимогливим (О. Копиленко); О, якби він був таким, яким рисував його жандар, — сильним, впливовим, непохитним (Г. Хоткевич); Гільдхен вирішила раптом вдавати з себе правовірну нацистку (П. Загребельний); В особистому житті Тарганець скупий, недоброзичливий, безмежно нудний, ні на крок не відходить від своєї ортодоксальної дружини (Л. Дмитерко); Не попускаймо собі навіть у дрібничках. Несімо прапор справи нашої в дужих руках, а будьмо консеквентними, не відділяймо слова від діла... (М. Коцюбинський).

ПОСТУПО́ВИЙ (який відбувається, здійснюється без раптових змін, у певній послідовності), СТУПНЕ́ВИЙ, ПЛА́ВНИЙ, ПОВІ́ЛЬНИЙ, ЕВОЛЮЦІ́ЙНИЙ книжн.; ПОСЛІДО́ВНИЙ (який здійснюється кількома етапами). Розвиток сценографії ХХ сторіччя — це поступове і невідхильне взаємозближення, взаємопроникнення і, нарешті, повне злиття образотворчого начала з живою плоттю і духом театрального мистецтва (з журналу); Що більше шириться думка про ступневий розвиток історії людства, то більш незвичайними стають і ваблять до себе увагу окремі відхилення від неї (Є. Григорук); Процес становлення нового.. зовсім не є плавним, безконфліктним (з журналу); В Тюмені їх (переселенців) чекала звістка, подібна до засуду на повільну голодну смерть: через мілководдя пароход не йшов (Леся Українка); Еволюційні та інволюційні зміни чергуються одна з одною як у космічному цілому, так і в окремих його частинах (М. Холодний); Послідовне скорочення робочого дня.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. послідовний — послідо́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. послідовний — кн. консеквентний; (ряд) безперервний; (хід подій) хронологічний; (- зміни) поступовий; (- думку) логічний, закономірний; (курс) цілеспрямований; (борець) вірний ідеалам, безкомпромісний, стійкий, непохитний, принциповий. Словник синонімів Караванського
  3. послідовний — [пос'л'ідоўнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. послідовний — -а, -е. 1》 Який настає, відбувається, здійснюється безпосередньо один за одним. || тільки мн. Які приходять на зміну одне одному, з'являючись щоразу замість попереднього. Ряд послідовних поколінь. || Який здійснюється кількома етапами; поступовий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. послідовний — ПОСЛІДО́ВНИЙ, а, е. 1. Який настає, відбувається, здійснюється безпосередньо один за одним. Послідовне натискування кнопки [у вимикачі] дає вмикання і розмикання електричного кола (з навч. літ.); // тільки мн. Словник української мови у 20 томах
  6. послідовний — Послідо́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. послідовний — ПОСЛІДО́ВНИЙ, а, е. 1. Який настає, відбувається, здійснюється безпосередньо один за одним. Розв’язання завдань будівництва комунізму здійснюється послідовними етапами (Програма КПРС, 1961, 56)... Словник української мови в 11 томах