посмаглий

ПЕРЕСО́ХЛИЙ (про губи, язик, горло тощо — який втратив вологість), ЗАШЕ́РХЛИЙ, ПОШЕ́РХЛИЙ, СМА́ГЛИЙ, ПОСМА́ГЛИЙ, ЗАСМА́ГЛИЙ, ПРИСМАГЛИЙ, СМАЖНИ́Й, ПЕРЕСМА́ГЛИЙ, ЗАПЕ́ЧЕНИЙ (про губи — вкритий плівкою). Шандрук лизнув язиком пересохлі губи (О. Донченко); Ївга нахилилася вперед, зволожила язиком зашерхлі губи (Н. Рибак); Батько.. просить втиснути йому цигарку в пошерхлі запечені губи (І. Драч); Посміхаються смаглі вуста, а карі очі грають добрим блиском (М. Стельмах); Давид кинувся, розплющив очі й ворухнув присмаглими губами (А. Головко); Між рідкою бородою та миршавими вусами темніли присмаглі, аж сині губи (І. Нечуй-Левицький); Одарка.. все знай змочувала холодною водою смажні Прісьчині вуста (Панас Мирний).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмаглий — посма́глий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. посмаглий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до посмагнути. 2》 у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посмаглий — ПОСМА́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до посма́гнути. Втираючи рукавами синіх бушлатів посмаглі вітрами скроні, двоє припалюють цигарки од блідого язичка запальнички (з газ.). 2. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи). Словник української мови у 20 томах
  4. посмаглий — ПОСМА́ГЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до посма́гнути. 2. у знач. прикм. Який укрився смагою, запікся (про губи) Горить [Катря] уся в жару, очима сухими дивлячись гаряче в сутінь і посмаглими губами у спразі все шепоче — «пити» (Головко, II, 1957, 362). Словник української мови в 11 томах