посмішкуватий

НАСМІ́ШКУВАТИЙ (який містить у собі або виражає насмішку), ГЛУЗЛИ́ВИЙ, ПОСМІ́ШКУВАТИЙ розм., СМІШКУВА́ТИЙ розм.; ІРОНІ́ЧНИЙ (який виражає іронію); ГЛУМЛИ́ВИЙ, ЗНУЩА́ЛЬНИЙ (який виражає глум, знущання); ЄХИ́ДНИЙ, САРКАСТИ́ЧНИЙ (сповнений злісної, в'їдливої іронії); САРДОНІ́ЧНИЙ, МЕФІСТО́ФЕЛЬСЬКИЙ (перев. про сміх, посмішку). Насмішкуваті очі на нервовому сильному обличчі дивилися гостро й осудливо (С. Журахович); Калерія приховано посміхнулася, але Петро дуже добре помітив цю коротку глузливу гримаску (В. Собко); Стояв (дід) обіч нього і щось нишпорив у скалі, коли-не-коли звертаючи на нього смішкуватий погляд (І. Франко); Навіть на плацу під сухий і заглушливий тріск барабанів народжувалися в ньому (Шевченкові) іронічні рядки в ритм цим клятим барабанам (З. Тулуб); Серед населення полинув глумливий поговір — капут німцям, замерзати стали фрици (Д. Бедзик); Сміх той був не тільки заперечливий, але й знущальний щодо пропозиції Захара (І. Ле). — Пор. 1. дошку́льний.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посмішкуватий — посмі́шкуватий прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. посмішкуватий — -а, -е, розм. Те саме, що насмішкуватий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. посмішкуватий — ПОСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що насмі́шкуватий. Голос актрисин був .. ніжний і добрий, хоч трошки посмішкуватий (Леся Українка); Ясько поглядає спідлоба, очі в нього .. трохи посмішкуваті (С. Тудор). Словник української мови у 20 томах
  4. посмішкуватий — ПОСМІ́ШКУВАТИЙ, а, е, розм. Те саме, що насмі́шкуватий. Голос актрисин був.. ніжний і добрий, хоч трошки посмішкуватий (Л. Укр., III, 1952, 695); Ясько поглядає спідлоба, очі в нього.. трохи посмішкуваті (Тудор, Вибр., 1949, 336). Словник української мови в 11 томах