поспіль

ПІДРЯ́Д (один за одним; без перерви); ПО́СПІЛЬ, ПОСЛІДО́ВНО, УРЯ́Д (ВРЯД), ЗРЯ́ДУ розм., ПО́КОТОМ розм., О́БРЯДНО діал., ПО́МІЖ діал. Шукала (Маруся) сухих дров, але мало знаходила: трафилося підряд кілька дощистих днів (Г. Хоткевич); Він часом три або чотири дні поспіль не ходив на роботу (І. Нечуй-Левицький); Думали над тим, як швидше призвичаїти тварин до механічного доїння.. Все робилося послідовно і методично (І. Волошин); Андрій бачив уряд кілька паровозів, біля яких порались якісь дивні, чорні люди (Д. Бедзик); Пісні тихії, сумнії, Виливайтесь рівно, вряд (І. Франко); — Як провалилась на першому екзамені, так і пішло відтоді... Самі провали! Усі п'ять років зряду (А. Головко); Покотом же косило тоді дітей — з вулиці в вулицю (Є. Кротевич); У трьох дворах поміж вигинула скотина (Словник Б. Грінченка).

ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО, ПОВСЯКЧА́СНО, ПО́СПІЛЬ, БЕЗПЕРЕСТАНЬ розм., ОДНО́ розм., ПЕРМАНЕ́НТНО книжн., БЕ́ЗПЕРЕЧ (БЕ́ЗПЕРІЧ) діал.; НЕВІДРИ́ВНО, БЕЗВІДРИ́ВНО (перев. дивитися). Людство постійно шукає нові її (енергії) джерела, шукає наполегливо, винахідливо (з журналу); Йому хотілося їсти, а Адольф ні разу його не почастував, хоч сам жував безперервно цілісінький день (Ю. Яновський); В діброві було тихо, тільки десь в кущах безупинно свистіла омелга (І. Нечуй-Левицький); Час ішов невпинно, невблаганно (П. Колесник); Шурка Понеділок стояв поруч із Галею і відчував, як неспинно тремтить вона (Ю. Смолич); З хмар безперестанно дощ хлюпотів (Я. Щоголів); Краньцовська говорила безперестанку (Лесь Мартович); Усе навкруг оповило димом, безперестану били гармати (П. Кочура); Божко безнастанно повчає всіх, що газета повинна обрости активом сількорів (Т. Масенко); За право білорусів зватися людьми боровся Купала ненастанно (М. Рильський); Якщо не живе в нас повсякчас любов, то, замість розширятись, дедалі вужчає тунель, котрим захоплено женемось (О. Забужко); Там, на печі старої хати, де вона беззмінно пролежала останні п'ять літ, вникаючи в свої тяжкі болі, все було знане, звичне (В. Бабляк); Ніч непривітна настала, безмісячна, дощ цілонічний Зевс проливав, і віяв вологий Зефір безустанно (переклад Бориса Тена); Біль, що невідступно ятрить свідомість і єство, нічим не затамувати (В. Логвиненко); Всі спроби дітей викрити Павликів секрет незмінно розбивались об замкнені дверцята сарайчика (О. Донченко); Шкода людей, що самі собі ставлять межі повсякденно і повсякчасно різними побутовими умовностями і стають рабами вигаданих необхідностей (О. Іваненко); Як вони поспіль не радилися, що не думали, нічого не придумали (І. Чендей); Заходила осінь ..Сірі, холодні, металево-олов'яні хмари безперестань клубилися за шпичастими горбами (Г. Коцюба); — Трикляття ідолу, що нам за Бога стався, А з голоду та холоду мремо! Даремно ждати: він одно знущався, Ошукував, з надій пореготався... (переклад П. Грабовського); Не диво, що Владек одсиджував перманентно не більше, як місяців зо два, зо три, а іноді й рік... (О. Досвітній); Конон безпереч чадів люлькою (П. Кочура); Городянин обернувся до юнака, що поряд сидів, схилившись на чемодані й невідривно читав книжку (А. Хорунжий); Стоїть (Ліна) у дверях майстерні та безвідривно дивиться, як працює товариш Курінний (О. Гончар).

РА́ЗОМ (у поєднанні з кимсь, чимсь; спільними зусиллями; щільно один біля одного); УКУ́ПІ (ВКУ́ПІ), ПО́СПІЛЬ, ПОСПО́ЛУ розм., КУ́ПНО розм. (у поєднанні з кимсь, чимсь); СПІ́ЛЬНО, СУКУ́ПНО, СКО́ПОМ розм., ВРАЗ (УРА́З) розм., СПО́ЛОМ заст. (спільними силами, об'єднаними зусиллями); ЗАОДНО́ (здійснюючи щось одностайно); ГУРТО́М, ГРОМА́ДОЮ, ГРОМА́ДНО діал., ЗАЄ́ДНО діал., ҐВА́ЛТОМ діал., ТЛУ́МОМ заст. (спільними силами, однією групою); ТОЛО́КОЮ (роблячи щось без оплати, лише за частування); ПО́РЯД, ПО́РУЧ, О́ПЛІЧ (перев. зі сл. бути, іти, виступати тощо); ДОКУ́ПИ, УКУ́ПУ (ВКУ́ПУ), ВОЄДИ́НО (в одно місце, в одно ціле); О́ПТОМ розм., ОГУ́ЛОМ розм., ГА́МУЗОМ розм. (усіх, усе). Хвала руці трудівника І розуму невтомі! Хай разом розум і рука Живуть у нашім домі! (М. Рильський); Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, З братом добрим добро певне Познать, не ділити? (Т. Шевченко); В холодку, під крислатими горіхами волоськими, полягли розвідачі поспіль з робітниками (М. Коцюбинський); На гумні Розбита скирта, свині в ній посполу З гусьми й качками рились (І. Франко); — Ні, війте, не так воно повинно бути... Не кожен за себе, а всі купно за волю вітчизни (Н. Рибак); Я придивлявся й оцінював людей, з якими мені доводилося спільно йти (Ю. Яновський); Ант сам послав його до княжої дружини, коли князь Ігор ішов на деревлян, сподівався, що повернеться Бразд і житиме з ними сукупно (С. Скляренко); Мали вони трьох хлопців, працювали скопом (С. Скляренко); І прикро, як ураз зі мною Стають, немовби теж до бою, А справді для пихи своєї З порожнім серцем фарисеї (М. Вороний); Його жінка мене викохала сполом з своєю дочкою (Марко Вовчок); — Старших зневажає ваша Леся. На мене сьогодні насипалася, ображала, базікою назвала. Заодно з Греком Генкою (А. Хижняк); Піймали Щуку молодці Та в шаплиці Гуртом до суду притаскали (Л. Глібов); Уже матір поховали Громадою люди (Т. Шевченко); Зі всіх сторін — від поля, з обох боків ліска — ступають люди громадно (І. Франко); — Що ж, — каже, — або живі будем, або заєдно загинем (Словник Б. Грінченка); Ховали (Тетяну) ґвалтом (С. Васильченко); Тлумом Сходяться (мандрівники) від кораблів і храм виповнюють благанням (М. Зеров); Андрій був трохи лінивий.., тілько любив він толокою робити в кумпанії (К. Гордієнко); Юзя перейняла їх коло хвіртки і пішла поряд з Даркою (Леся Українка); Шкаруба в садку, на лаві, побачив дівчину, підійшов і мовчки сів поруч (В. Собко); Марія часом допитливо поглядає на мене, ніяковіє і знов, понуривши погляд, іде опліч (О. Ільченко); Різнокольорові ліхтарики з'єдналися докупи, утворивши ніби повітряний ярус вогняних кавунів і динь (О. Досвітній); Дівчата кинули парубків, збились укупу (М. Коцюбинський); І вранішні зорі і доменні зорі Зливаються в небі моїм воєдино (Я. Шпорта); Він завше лаяв інородців, але на роздріб, а йому дуже хотілося лаяти їх оптом (В. Самійленко); Вчителеві нема як серця зірвати, то взяв та й шугнув усяку нечисть із села огулом (С. Васильченко).

СКРІЗЬ (по всіх місцях, по всій території), ВСЮ́ДИ (УСЮ́ДИ), ПОВСЮ́ДИ, ПОВСЮ́ДНО, КРУГО́М, ПО́СПІЛЬ, ГЕТЬ підсил. Скрізь зелень буйна, кучерява! (І. Нечуй-Левицький); Юрбами всюди зіходились люди (Леся Українка); Усюди напівзруйновані хатки (П. Колесник); Непомітно на пагорбах, на схилах, біля ярів, поспіль в усьому лісі зайняв свої позиції жовтень (М. Рудь); А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають зелені віти (Т. Шевченко). — Пор. 1. бу́дь-де.

СУЦІ́ЛЬНО (по всій поверхні), СУСПІЛЬ, ПО́СПІЛЬ, СУЦІ́ЛЬ рідше, ВСУЦІ́ЛЬ (УСУЦІ́ЛЬ) рідше; ПО́КОТОМ розм. (про кількох лежачих людей — один біля одного). На час визрівання просо стало таким густим, що закрило собою всю площу, ніби засіяне суцільно (В. Козаченко); Дві стіни були суспіль завішані образами, неначе іконостас (І. Нечуй-Левицький); — Я говорю не про зовнішній бруд, що поспіль вкриває підлоги, стіни й прилади (Ю. Шовкопляс); Поранені бійці.. покотом лежали на соломі через усю хату (О. Гончар).

ЦІЛКО́М присл. (до кінця; повною мірою), ПО́ВНІСТЮ, АБСОЛЮ́ТНО, ЗО́ВСІМ, ЦІЛКОВИ́ТО, ОСТАТО́ЧНО, СПОВНА́, ТО́ЧНО, ПО́СПІЛЬ, ПРИ́ТЬМОМ розм., ГЕТЬ розм., ГЕТЬ-ЧИ́СТО розм., КРУГО́М розм., НА́СКРІЗЬ розм.; ЗГО́ЛА́ діал.; ДОЩЕ́НТУ, ДОТЛА́, ДО́ЧИ́СТА розм., ЧИ́СТО розм., НА́ЧИСТО розм. (нічого не залишаючи). (Бережний:) Словом — одне нам тільки зовсім ясно, Гордію, що наш договір поки що цілком виправдовує себе (Є. Кротевич); — Я своє відсидів, — хрипкувато мовив Мусій. — Свою вину спокутував повністю (Є. Гуцало); Темрява створювала враження абсолютно здичавілої пустелі (М. Трублаїні); Качковська пішла спати, зовсім заспокоєна про долю своєї небоги (Леся Українка); Бугай ходив навколо нього пританцьовуючи. Зробивши кілька таких кругів, він цілковито присмирнів, і Павло спокійно відвів його до волярні (Григорій Тютюнник); Ніна.. думала, що хлопець остаточно виправився (О. Донченко); — Не помру я, Яремо, доки сповна не сплачу панам за їхні здирства (П. Кочура); Гостійці своїй я сказувала те, об чім вона питала мене, що вже нас не зовсім, справді, ведмеді з'їли, не поспіль же нас, справді, й простота посягає... (Марко Вовчок); Тільки ж вони непустили нас від себе, поки я притьмом не одужав (Д. Мордовець); А клуню вже всю геть обійняло полум'ям (А. Головко); Чобітки, плахти, намисто, — Все однакове геть-чисто! (Л. Первомайський); Кругом щаслива ти людина: Не залякаєшся грози (П. Грабовський); Наскрізь гуманний, чоловічний — Франко оддає своє серце і всі свої симпатії тим, хто "в поті чола" добуває хліб не тільки собі, але й другим (М. Коцюбинський); Ти згинув, але твоя кров Натхнула до брата любов — І в серце, прибите згола, Відвагу і силу влила (М. Старицький); Вони поїли все дощенту (М. Коцюбинський); Від самого спуску і до церкви — третини села як не було; вигоріло дотла (О. Довженко); Хіба самому написать Таки посланіє до себе Та все дочиста розказать, Усе, що треба, що й не треба (Т. Шевченко); — Ну й чоботи... чисто потрухли... (А. Тесленко); Всі п'ять пальців правої Дмитрової руки були начисто відрубані (В. Козаченко).