постеляти
СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док.: постели́ти, посла́ти, просла́ти, простели́ти, розстели́ти, розісла́ти, настели́ти, насла́ти, ви́стелити, ви́слати, помости́ти. Після вечері Василина збиває йому, наче господареві, подушку, стелить на переложне сіно свіже рядно (М. Стельмах); Увійшли два санітари, постеливши серед каюти брезент (В. Кучер); Він упав коло самого порога на купу тертої соломи, що слали замість постелі, і неутішно плакав (Панас Мирний); Онися.. простелила на траві рушники, поклала ложки, поставила миски й покликала орачів полуднувати (І. Нечуй-Левицький); Помостити сіно на возі.
Значення в інших словниках
- постеляти — постеля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- постеляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що стелити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- постеляти — ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, розм. Те саме, що стели́ти. Станьмо ж, брате, хоч мало-немного Коней попасімо; .. Отоді ж вони коней пустопаш попускали І кульбаки під себе постеляли, А оружжа по комишах поховали Та безпечно спать полягали (з думи). Словник української мови у 20 томах
- постеляти — ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти. Словник української мови в 11 томах
- постеляти — Постеля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81. Словник української мови Грінченка