1. Словник української мови Грінченка

постеляти

Постеля́ти, -ля́ю, -єш

сов. в. постелити, -лю́, -леш, гл. = постилати, послати. Мила постіль постелила. Грин. III. 179. Ой ти, козаче, ти, хрещатий барвінку, хто ж тобі постеле у дорозі та постілечку. Мет. 81.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постеляти — постеля́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. постеляти — -яю, -яєш, недок., перех., розм. Те саме, що стелити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постеляти — ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., що, розм. Те саме, що стели́ти. Станьмо ж, брате, хоч мало-немного Коней попасімо; .. Отоді ж вони коней пустопаш попускали І кульбаки під себе постеляли, А оружжа по комишах поховали Та безпечно спать полягали (з думи). Словник української мови у 20 томах
  4. постеляти — СТЕЛИ́ТИ (класти, розкладати що-небудь на якійсь поверхні), СЛА́ТИ, ПРОСТИЛА́ТИ, ПРОСТЕЛЯ́ТИ, РОЗСТИЛА́ТИ, РОЗСТЕЛЯ́ТИ, ПОСТИЛА́ТИ розм., ПОСТЕЛЯ́ТИ розм.; НАСТИЛА́ТИ, НАСТЕЛЯ́ТИ, ВИСТЕЛЯ́ТИ, МОСТИ́ТИ (рівномірним шаром). — Док. Словник синонімів української мови
  5. постеляти — ПОСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., перех., розм. Те саме, що стели́ти. Словник української мови в 11 томах