постидатися

СОРО́МИТИСЯ (відчувати сором, незручність перед ким-небудь за когось, щось), СТИДИ́ТИСЯ, СТИДА́ТИСЯ розм., ЧЕРВОНІ́ТИ, СО́ВІСТИТИСЯ розм., СТРАМИ́ТИСЯ розм., СРАМИ́ТИСЯ заст., УСТИДА́ТИСЯ (ВСТИДА́ТИСЯ) розм., ВАРУВА́ТИСЯ розм., ГАНЬБИ́ТИСЯ діал. — Док.: засоро́митися, посоро́митися, постиди́тися, постида́тися, поганьби́тися. (Оленка:) Я ж тебе люблю, несамовито люблю, люблю й не соромлюсь говорити перед людьми (І. Нечуй-Левицький); Вона ніби не слухає, соромиться, відвертається; він хапає її за руку (Н. Кобринська); Твоїм буть братом не стиджуся (І. Котляревський); — А може, пішов би з нею? Щось пошептав би коло вуха.. — Роман знову червоніє, а Юрко з перебільшеною жалістю зітхає (М. Стельмах); Навіть не впійманий (у садку), ..я совістився глянути бабі Держикраїсі в очі (П. Загребельний); — Страмилися б видурювати в хлопця останнє, що є! (О. Гончар); — Я не встидаюсь сліз, пролитих стиха За молодих надій (Уляна Кравченко); Бачу, хоче щось оповістити і варується (Марко Вовчок). — Пор. збенте́житися, розгуби́тися.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. постидатися — постида́тися дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. постидатися — -аюся, -аєшся і постидитися, -джуся, -дишся, док., розм. Те саме, що посоромитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. постидатися — ПОСТИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОСТИДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм. Те саме, що посоро́митися. Усе у її на думці ота дівка, що не постидилася з копитаном [капітаном] розговорювати [розмовляти] (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. постидатися — Постида́тися, -да́юся, -да́єшся Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. постидатися — ПОСТИДА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і ПОСТИДИ́ТИСЯ, джу́ся, ди́шся, док., розм. Те саме, що посоро́митися. Усе у її на думці ота дівка, що не постидилася з копитаном [капітаном] розговорювати [розмовляти] (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах