1. Словник синонімів української мови

посідач

ВЛА́СНИК (людина з правом приватного або суспільного володіння чимсь), ГОСПО́ДАР, ХАЗЯ́ЇН, ВОЛО́ДА́Р, ВОЛОДІ́ЛЬНИК рідше, ВОЛОДІ́ЛЕЦЬ рідше, ВЛАСТИ́ТЕЛЬ заст., ВЛАСТИ́ВЕЦЬ заст., ПОСІДА́Ч заст. Власник фабрики; Раб кинув виклик власнику і Богу (П. Дорошко); Сумний сидить господар дому, думаючи: краще б і не було того бенкету (О. Довженко); У крилатій фантазії він уявляв уже той щасливий день, коли стане володарем усього рухомого й нерухомого майна (А. Шиян); Одне швендяють по хатах Гречкосії, хлібороби, — Володільники убогі Запорізької худоби (Я. Щоголів); Скарби коштовностей, що були заховані в хвилину небезпеки, вже не побачили свого володільця (з журналу); Миколай, властитель дараби, і Тимофій щось кінчали робити (Г. Хоткевич); Вона молода, вродлива, дочка графа Лісовського, властивиця обширних маєтностей (І. Франко); Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посідач — посіда́ч іменник чоловічого роду, істота власник, володар кого-, чого-небудь рідко Орфографічний словник української мови
  2. посідач — Посіда́ч. Власник. Сегодня стоїть справа так, що посідачі великих маєтків достають від великих банків позичку на низький процент, а посідачі малих маєтків — ні (Б., 1895, 43, 2) // пол. posiadacz — власник. Українська літературна мова на Буковині
  3. посідач — див. ВЛАСНИК. Словник синонімів Караванського
  4. посідач — -а, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посідач — ПОСІДА́Ч, а́, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний “юзбаш” (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (М. Коцюбинський); – А чи не продав би ти своєї люльки? – поспитав Юрій Макарович. Словник української мови у 20 томах
  6. посідач — ПОСІДА́Ч, а́, ч., заст. Власник, володар кого-, чого-небудь. Був тут і Нурла-ефенді, багатир.., а також заможний «юзбаш» (сотник), посідач єдиного на ціле село коня (Коцюб., І, 1955, 394); — А чи не продав би ти своєї люльки? — поспитав Юрій Макарович. Словник української мови в 11 томах