посімейство

РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ'Я́, СІМЕЙСТВО заст., ЧЕ́ЛЯДЬ діал., ПОСІМЕ́ЙСТВО діал., ФАМІ́ЛІЯ розм.; ХА́ТА, ДОМА́ШНІ (така група людей, котра перебуває в одному приміщенні). В родині Олекси Бессараба — свято. Народився син (П. Кочура); Хороша сім'я — мов хороша пісня: і співається легко, і в роботі допомагає, і люди нею тішаться (О. Гуреїв); Ця служба в панотця була для Івана дуже догідна, бо не міг ніде інде стільки заробити, аби вигодувати таку челядь (Лесь Мартович); Дзвонив Марченко, нагадував чорноусівському посімейству, що пора й честь знати — іти до нього на весілля (В. Минко); — Бувай здоров, Орлюче! Кланяйся від нас своєму дому і всій фамілії (О. Довженко); Хата мовчала. Клим у задумі слухав синову річ (К. Гордієнко); Тихенько, щоб не розбудити своїх домашніх, які вже спали, він встав з постелі, вийшов на подвір'я (А. Шиян).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посімейство — посіме́йство іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. посімейство — див. родина Словник синонімів Вусика
  3. посімейство — посемейство, -а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посімейство — ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство. – Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. посімейство — ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім’я, сімейство. — Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Смолич, Мир.. Словник української мови в 11 томах
  6. посімейство — Посіме́йство, -ва с. = посемейство. Мнж. 72. Драг. 14. Словник української мови Грінченка