1. Словник української мови в 11 томах

посімейство

ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім’я, сімейство.

— Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Смолич, Мир.., 1958, 7);

На них [лісовиків] дивилися крізь шибки перелякані очі шинкаревого посімейства (Панч, Гомон. Україна, 1954, 296);

Єремія, як оженився з Гризельдою Замойською, переїхав у сей замок на життя з своїм посемейством (Стор., І, 1957, 365);

Отряхуватий Кульбабенко, виявилося, був зразковим сім’янином і навіть тепер, без дозволу, інколи провідував своє чимале посемейство (Стельмах, Правда.., 1961, 77).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посімейство — посіме́йство іменник середнього роду діал. Орфографічний словник української мови
  2. посімейство — див. родина Словник синонімів Вусика
  3. посімейство — посемейство, -а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. посімейство — ПОСІМЕ́ЙСТВО, ПОСЕМЕ́ЙСТВО, а, с., діал. Родина, сім'я, сімейство. – Спершу парубок повинен своє місце посісти поміж людей, звестися на власні, а тоді вже заводити собі посімейство (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. посімейство — РОДИ́НА (група людей, що складається з чоловіка, жінки, дітей та інших близьких родичів, які живуть разом), СІМ'Я́, СІМЕЙСТВО заст., ЧЕ́ЛЯДЬ діал., ПОСІМЕ́ЙСТВО діал., ФАМІ́ЛІЯ розм. Словник синонімів української мови
  6. посімейство — Посіме́йство, -ва с. = посемейство. Мнж. 72. Драг. 14. Словник української мови Грінченка