посім’янин

ПОСІМ’ЯНИ́Н, а, ч., діал. Член посімейства.

Обійшла либонь вона їх усіх, — кого словами, а кого бровами: одного на здоров’я любенько питає; другому жалиться [жаліється], що без його чогось їй смутно та дивно, которого коло себе садовить, скажи, начеб свого посім’янина (Вовчок, І, 1955, 108).