1. Словник української мови в 11 томах

посіпака

ПОСІПА́КА, и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник.

— І ходив як звір той лісовий, та не смів і словом перечити хазяїнові, бо він нахвалявся наслати на мене посіпак… (Коцюб., І, 1955, 345);

Хитрує панський посіпака, приневолили, мовляв, його з людьми розправляться (Горд., Чужу ниву.., 1947, 236);

Петро проклинав себе за необережність — дідок виявився фашистським посіпакою (Автом., Коли розлуч. двоє.., 1959, 430);

В період другої світової війни націоналісти були найвірнішими посіпаками гітлерівських загарбників (Ком. Укр., 6, 1968, 86).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. посіпака — посіпа́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. посіпака — Поплічник, прислужник, полигач, поплентач, жм. підпомагач, підлигач; сіпака; пор. ПРИБІЧНИК. Словник синонімів Караванського
  3. посіпака — див. жорстокий; зрадник; підлабузник Словник синонімів Вусика
  4. посіпака — -и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. посіпака — ПОСІПА́КА, и, ч. і ж., зневажл. Прислужник, готовий допомагати в будь-яких діях, перев. ганебних; поплічник. – І ходив як звір той лісовий, та не смів і словом перечити хазяїнові, бо він нахвалявся наслати на мене посіпак... (М. Словник української мови у 20 томах
  6. посіпака — ПРИСЛУ́ЖНИК (той, хто виконує чиюсь волю, прислужується комусь, виконує перев. дрібні, часто ганебні доручення), СЛУГА́, ПОПЛІ́ЧНИК розм., ПОПИ́ХАЧ розм., ПОБІ́ГАЧ розм., ПОСІПА́КА розм., ПІДПОМАГА́Ч розм., ПОШТУРХО́ВИСЬКО розм., ЛАКЕ́Й зневажл. Словник синонімів української мови
  7. посіпака — Посіпака, -ки м. = сіпака. ЕЗ. V. 32. Словник української мови Грінченка