потаємний

НЕЛЕГА́ЛЬНИЙ (пов'язаний з діяльністю проти існуючої влади в умовах суворої таємничості), ПІДПІ́ЛЬНИЙ, ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й рідше, ПОТАЄ́МНИЙ рідше; КОНСПІРАТИ́ВНИЙ (пов'язаний з конспірацією). Перебувати на нелегальному становищі; Судили мене і за відмову від присяги Пілсудському, і за нелегальну організацію антидержавної школи (П. Козланюк); Я порішив познайомитися з тим таємно-цікавим і привабно страшним відділом літератури, який звуть у нас підпільною, нелегальною (Г. Хоткевич); Підпільна організація; Пригадав, як збиралися вони, робітники порту, на таємні сходки (О. Гончар); Конспіративна квартира.

ПО́ТАЙ (так, щоб ніхто не знав, не дізнався; таємно від когось, від усіх), ПОТАЄ́МНО (ПОТАЄ́МНЕ рідше), ТАЄ́МНО, ТАЄМНИ́ЧО (ТАЄМНИ́ЧЕ), СТИ́ХА, НИ́ШКОМ, КРАДЬКОМА́, НА́ЗИРЦІ, НА́ЗИРЦЕМ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКОМУ, ПО-ЗМО́ВНИЦЬКИ, ТИХЕ́НЬКО розм., ТАЙКО́М розм., ТАЙКОМА́ розм., ПОТАЙКО́М розм., ПО́ТАЙКИ розм., ПО́ТАЙЦІ розм., ПОТАЄ́МКИ розм., ПОТАЄ́МЦІ розм., СПО́ТАЙНА (СПО́ТАЙНЯ) (СПО́ТАННЯ) розм., ТИХЦЕ́М розм., ТИ́ШКОМ розм., ТИ́ШКОМ-НИ́ШКОМ (НИ́ШКОМ-ТИШКОМ) розм., СПІДТИ́ХА-ТИ́ХА розм., ПО́КРАДЬКИ розм., КРА́ДЬКИ розм., КРА́ДЬКОМ розм., ПОТАЄ́НЦІ розм., ПО́ТАЙНО розм., КРИТКОМА́ діал., НА́ЗИРКОМ діал., ПО́ЗИ́РЦІ діал., СПО́ТИНЬГА діал.; ІНКО́ГНІТО (не відкриваючи свого імені). Життя Лазареве круто змінилось ще з тої ночі, як його потай од усіх забрали з тюрми і посадили в вагон (М. Коцюбинський); Відчуття таке, ніби хтось тут є, хтось дихає потаємно в цій напівтемряві, за одними з дверей (Ю. Андрухович); Таємно від Франки собі в зяті вона мітила багацького сина Юрка Хомаху (С. Чорнобривець); Огей одриває погляд від Аксель, яка про щось таємниче шепотілася з Суворим (О. Досвітній); Нехай брешуть, нехай брешуть, добрешуться лиха, а ми двоє, серце моє, любімося стиха (пісня); Якось-то мати нишком од батька продали мішок борошна (Грицько Григоренко); — Сиджу я під вербою, стережу рушники та крадькома од хазяйки вишиваю хмелем собі сорочку (І. Нечуй-Левицький); Він пішов за Іссою назирці, не хотів, щоб вона його помітила (П. Загребельний); Мандрівник поклав свого клунка, вечеряє, а сам назирцем все дивиться на господиню (Ф. Малицький); Він про щось по-змовницьки пошептався з Хаєцьким, переморгнувся, потім обидва шугнули кудись (О. Гончар); — Чоловік у нужді знав, що ніхто йому нічого не дасть, він тихенько і взяв... (Г. Квітка-Основ'яненко); Помолився (Максим) заходовому сонцю так, як молилися його діди й прадіди, як молився тайком і його батько (І. Франко); Так старенький із старою День у день сварився, А козак із їх дочкою Тайкома любився (П. Куліш); Прийшов козак до дівчини вечорком Та й проситься у дівчини потайком (пісня); — Наші товариші, потайки від фашистів, харчі збирають, то на кухні вкрадуть, то на складі, то випросять і потім таємно розносять хворим, виснаженим (А. Хижняк); (Мартіан:) На тії кошти, що мав би я потратити, щоб двір сей тобі вже не пустинею здавався, я помагаю потаємки вбогим (Леся Українка); Думала (Одарка) десь у бур'яні спотайна у якого-небудь маленького дівчатка навчитися (вишивати) (Л. Яновська); Мати йому давала (гроші) та й брав тихцем від батька (Лесь Мартович); Двадцять вісім літ прожив Ігор, а ніколи не носив за пазухою каменюк, ні на кого не нападав тишком (Ю. Шовкопляс); Ковалишину хату, кузню і кусень городу купив тишком-нишком Микита (П. Козланюк); Ні, я не буду спочивати, Бо й ти приснишся. І в малий Райочок мій спідтиха-тиха Підкрадешся, наробиш лиха... (Т. Шевченко); Не захотів (Валерій), щоб вона прийшла до полустанку, виїхав покрадьки (Ю. Мушкетик); Хоч і не гарно крадьки (втікати), але що ж, як інакше не можна (Г. Хоткевич); І про любовні муки з юнаком Він розмовляти розпочав крадьком (переклад М. Бажана); Не довго думавши, вони забрали все своє добро і перевезлися потаєнці з Мессіни до Неаполя (переклад М. Лукаша); (Лавро:) Поганий час настав! Завод, мов павутиною павук, Кати потайно оточили скрізь (Є. Кротевич); — Не чуже ж я візьму, а своє. Коли не дають самі, треба криткома брати (Б. Грінченко); Пішов (Гриць); а я за ним назирком (Марко Вовчок); Тим часом, як Митрофан щось прогугукає, саме там, із жита, спотиньга й вирине двоє сумних призабутих слів — туман дрижить (В. Швець); Ніхто не знав, ніхто не чув, І нагло в місті дзвін загув, Міністр інкогніто прибув (О. Олесь).

ПОТАЙНИ́Й (розташований або зроблений так, що його важко помітити; відомий небагатьом або комусь одному), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, СЕКРЕ́ТНИЙ. Вісті ці вони надрукували у своїй друкарні потайній (В. Сосюра); День за днем виношує своє потайне бажання, і почувається, що воно живить його, дає політ уяві (О. Гончар); Ярема просидів у таємній комірчині до весни (П. Загребельний); Мій потаємний план підкорення впертого Русака виправдався (Ю. Збанацький); Підійшов сват Жигай, взяв під руку, потягнув до вікна, бо щось секретне хоче розказати (А. Шиян).

ПРИХО́ВАНИЙ (який не виявляється відкрито або повною мірою), ПРИКРИ́ТИЙ, ПРИГЛУ́ШЕНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄ́МНИЙ, ПРИТА́ЄНИЙ, ЗАТА́ЄНИЙ, СХО́ВАНИЙ, УКРИ́ТИЙ (ВКРИ́ТИЙ), ЗАКРИ́ТИЙ, ЗАМАСКО́ВАНИЙ, ЗАВУАЛЬО́ВАНИЙ, ГЛУХИ́Й, ТЕ́МНИЙ, ПІДФАРБОВАНИЙ розм., СКРИ́ТИЙ розм., ПІДСПУ́ДНИЙ книжн., ПОТЕНЦІ́ЙНИЙ книжн., ПОТЕНЦІА́ЛЬНИЙ книжн. рідко, ЛАТЕНТНИЙ спец., РЕЦЕСИ́ВНИЙ біол. Барабаш навіть зареготав, і Калач правильно відчув у хлопцевому реготі приховані ревнощі (Л. Смілянський); Проценкові стало аж страшно від такої голої та нічим не прикритої правди (Панас Мирний); В його голосі відчувалася батьківська скорбота, приглушений біль (М. Чабанівський); — Про що ви говорите? Не доберу, — сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя (А. Шиян); Його потаємні думки і надії збулися, і він з перемоги радів (Л. Первомайський); Його вигострене око постерігало все явне й притаєне (П. Загребельний); Леус зиркнув на свого заступника якось з недовір'ям і заздрістю, затаєною на самісінькому дні душі (Ю. Збанацький); Дорослі люди з удаваною рівнодушністю й погано схованою цікавістю поглядають на чужинця (Г. Хоткевич); В його плаксивім голосі і в тім щохвилі повторюванім "паночку" жандарм добачав укритий насміх над своєю властю (І. Франко); І тайна в нас була від матері закрита: Смаком диявольським кавун нам смакував, Що під холерний час забороняла мама Про нього й думати... (М. Рильський); Вони, завойовники всієї Європи, вперше побачили таку посмішку, в якій не було ні кокетства, ні приниження, в ній було нічим не замасковане глузування (Григорій Тютюнник); Пряма й завуальована зрада — це страшніше від програного бою (П. Кочура); В душі він давно був закоханий у Ніну, закоханий тяжкою, глухою любов'ю, яка гнітила його, мов камінь (Ю. Бедзик); Батьку мій Фебе, коли так назвати себе дозволяєш, Дай запоруку мені, що правдиво я звався і звуся Сином твоїм, і сумніву напад розвій мені темний (переклад М. Зерова); Старався (Антін) бути занадто уважним, обдумував слово, перше ніж мав сказати, й порожнім оком, зверненим вглиб, зраджував скрите, затаєне в собі (М. Коцюбинський); У пісні, як і в кожному явищі, може відбуватись уповільнений, підспудний процес, але це ще не означає припинення розвитку (з журналу); Клінічний перебіг отруєння блідою поганкою поділяється на чотири періоди. Прихований (латентний) триває від 6 до 40 годин (з журналу); Оскільки мутації, спричинені випромінюваннями, здебільшого є рецесивними (прихованими), вони виявлятимуться впродовж 100-150 років, тобто у четвертому, п'ятому чи то дальшому поколіннях (з журналу).

ТАЄ́МНИЙ (якого навмисне приховують від інших; відомий небагатьом; який діє приховано), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПОТАЄНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ, СЕКРЕ́ТНИЙ, ЗАХО́ВАНИЙ, ХО́ВАНИЙ, СКРИ́ТНИЙ, ТАЄМНИ́ЧИЙ. Взяв хлопець батога, таємним ходом вибрався надвір і тричі луснув батогом (казка); Таємне життя; Таємна сповідь; Таємний ворог; Він палко картає ворогів — явних і потаємних (О. Іваненко); Він кинувся до потайних дверей, але вони були замкнені (А. Шиян); Іван і Франка прийшли до поваленої смереки, де в потаєній схованці зберігалася заборонена література (С. Чорнобривець); Ольга.. відчула, що повинна вивчити біографію свого прихованого ворога бодай так, як він знає її (Ірина Вільде); — Маю справу до вас, Романе Петровичу, секретну. Може, вийдемо на хвилинку? (А. Шиян); Юзя не пересиджувала тепер по вогких, захованих кутках, як то робила раніше для Дарки (Леся Українка); (Горпина Корніївна:) Так оце у вас крадене весілля, ховане вінчання! (І. Нечуй-Левицький); Любов — скритне діло... вона в душах наших, у серцях наших... (Панас Мирний); З матір'ю держав він раду Таємничую, на миґах (Леся Українка).

ТАЄ́МНИЙ (який не підлягає розголошенню, тримається в секреті від інших), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, СЕКРЕ́ТНИЙ, ПРИХО́ВАНИЙ, НЕГЛА́СНИЙ, ЗАЛАШТУНКО́ВИЙ розм., КОНФІДЕНЦІ́ЙНИЙ книжн. (про справу, розмову тощо). — Я йду до Валентина Модестовича не для таємних переговорів (Ю. Шовкопляс); Шаукен відчула себе повновладною господинею і почала потроху здійснювати свої таємні плани (З. Тулуб); Таємне голосування; Таємний нагляд; Лепуха не чула тої потаємної розмови Барбари з своїм слугою (І. Ле); Гриць здогадувався, що між батьком, сином та якимсь Завадовським існують свої потаємні стосунки (С. Добровольський); Довгошиїй, на зразок таємного відповідача з потайної охранки, рахівник ворохами зносив корінці всіляких ордерних книжок (І. Ле); Колись у цьому приміщенні був прихований продаж горілки (Л. Смілянський); Матеріалом для агітації погромщикам і їх негласним покровителям служить кожна дрібниця (В. Еллан); Юрко по-панібратськи взяв Івана під руку й попросив на конфіденційну розмову (С. Чорнобривець).

ТАЄ́МНИЙ (про думки, почуття, переживання тощо — не висловлений, не виявлений зовні, не цілком усвідомлений), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ПРИХО́ВАНИЙ, ЗАТА́ЄНИЙ, ЗАХО́ВАНИЙ рідше. По обличчю дівчининому пробігала інколи смужка не то досади, не то таємного задоволення від парубкового залицяння (М. Коцюбинський); Єсть глибинні, потаємні Думи в кожної людини (П. Усенко); — Може, у його була якась потайна думка (О. Стороженко); В голосі звучала погано прихована досада (О. Ільченко); Затаєне горе, заховані муки визирали через дикий блиск очей (І. Нечуй-Левицький).

ТАЄМНИ́ЧИЙ (сповнений того, що не стало відомим, що не доступне пізнанню; незрозумілий), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, ЗАГАДКО́ВИЙ. — А й справді, — сказав Ігор Василькові. — Пливемо шукати таємничий острів (О. Донченко); Іван лишив дівчину, а сам через узгір'я подався в Потік, щоб зустріти таємничу особу (С. Чорнобривець); Поле, залите таємним, молочно-синявим світлом, безшумно розсувалось перед ними (В. Винниченко); В хаті було тихо, але Орисі весь час вчувалось якесь перешіптування, якісь таємні шерехи (Григорій Тютюнник); Тоді під зовнішнім під'яремним животінням у нас, у Києві, зароджувалося друге, потаємне життя, — городяни ховали по будинках поранених і хворих, які повтікали з таборів (Ю. Яновський); В купе запанувала загадкова тиша (О. Досвітній).

ТАЄМНИ́ЧИЙ (який перебуває за межами людського розуміння; надприродний), ТАЄ́МНИЙ, ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й, НЕЗРИ́МИЙ, ЗАГАДКО́ВИЙ, НЕЗНА́НИЙ розм. День від'їзду Тайах відмічено кількома подіями. Таємнича рука завше підганяє багато вражень на один день (Ю. Яновський); Ех, ці ночі, сині, полтавські, хто може встояти перед їхніми таємничими чарами! (О. Гончар); Його збороти не могла ніяка міць ворожа, поки на нього не прийшла таємна кара Божа (Леся Українка); Густа біла рослинність, що оточувала навкруги, переносила мрію в якусь зачаровану країну, в якийсь чудовий, мов у казці, куточок, овіяний таємними чарами (М. Коцюбинський); Завжди у скелі джерело Живе, як Потаємна сила (Л. Дмитерко); Йому привиджувалось, що його рукою якась потайна сила одчинила вікно в рай, повний квіток, повний майських пахощів (І. НечуйЛевицький); Я йшов стривожений, безтямний, німий. Буцім якась незрима сила гнала мене наперед (І. Франко); "Загадкова і дивна людська натура", — думав сам собі Дорош (Григорій Тютюнник); Подивись, яка незнана сила У ясному погляді горить (М. Нагнибіда). — Пор. 1. незрозумі́лий.

ТАЄМНИ́ЧИЙ (який свідчить про наявність того, що приховується, відомого не всім), ПОТАЄ́МНИЙ, ПОТАЙНИ́Й. — Не забудьте ж, що умовлено, — боком повернувшись до Михайла, таємничим тоном промовив Юлій (О. Досвітній); — А що там таке? Ти маєш такий чудний, таємничий вираз! (Леся Українка); Він подав потаємний знак черниці (Ірина Вільде); Її повні достиглі уста і потайні очі несуть назустріч панові збентеження і ніяковість (М. Стельмах).