потоля
ПОТУРА́ННЯ (надмірно поблажливе, невимогливе ставлення до когось, чогось), ПО́ПУСК, ПО́ПУСТ, ПОБЛА́ЖКА розм., ПОТА́ЧКА розм., ПО́ТУР заст., ПОТО́ЛЯ заст.; ПІ́ЛЬГА (великодушне, не дуже суворе ставлення до чиєїсь провини). У місті з'явилися банди вуличників, які вже систематично порушували громадський спокій при явному потуранні поліції (П. Колесник); — Ну, а коли нас, по Божому попуску, з тієї позиції виб'ють, то ми перейдемо у містечко (М. Старицький); — Пане ксьондзе, при всій шанобі до вас, я вважаю, що ваша тактика є злочинний попуст (З. Тулуб); — Вітю, повернути йому хід назад чи ні? — Не повертай! Нехай не звикає і не надіється на поблажки. Шахи — це боротьба (П. Автомонов); — З нього непоганий слуга буде, — подумав (Гарецький). — Такий нікому не дасть потачки, вірно служитиме своєму володареві (П. Кочура); Тепер хоч і в чужій хаті живу, а потуру дітям не даю, навчаю... (Ганна Барвінок); Не давай серцю потолі, бо сам підеш до неволі (прислів'я); Адонаї! За що мене караєш Пророчим духом і остатню пільгу, остатню оборону відбираєш? (Леся Українка).
Значення в інших словниках
- потоля — пото́ля іменник жіночого роду рідко Орфографічний словник української мови
- потоля — -і, ж., заст. Потурання, попуск. Великий тлумачний словник сучасної мови
- потоля — ПОТО́ЛЯ, і, ж., заст. Потурання, попуск. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю (Сл. Б. Грінченка); Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай (Номис); А то ж Ти дав серденьку потолю, То через жінку підеш у неволю (П. Чубинський). Словник української мови у 20 томах
- потоля — ПОТО́ЛЯ, і, ж., заст. Потурання, попуск. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю (Сл. Гр.); Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай (Номис, 1864, № 3810); А то ж Ти дав серденьку потолю, То через жінку підеш у неволю (Чуб., V, 1874, 729). Словник української мови в 11 томах
- потоля — Потоля, -лі ж. Потворство, поблажка, потачка, воля. Ном. № 3354. Дай дітям потолю, сам підеш у неволю. Волч. у. Язиком що хоч роби, а рукам потолі не давай. Ном. Левенець довго опинавсь і серцю не давав потолі. Мкр. Г. 18. Словник української мови Грінченка