1. Словник синонімів української мови

потомити

СТОМИ́ТИ (довести когось до втоми), УТОМИ́ТИ (ВТОМИ́ТИ), ЗМОРИ́ТИ, ЗАТОМИ́ТИ підсил. розм., ЗАМОРИ́ТИ розм., УМОРИ́ТИ (ВМОРИ́ТИ) розм., НАМОРИ́ТИ розм., ВИ́МОРИТИ розм., УХЕ́КАТИ (ВХЕ́КАТИ) розм., УХО́РКАТИ (ВХО́РКАТИ) діал.; ПРИТОМИ́ТИ, ПРИМОРИ́ТИ (не зовсім стомити); ПЕРЕВТОМИ́ТИ (надмірно стомити); ПОТОМИ́ТИ (всіх або багатьох); НАТОМИ́ТИ (когось або частини тіла); НАТРУДИ́ТИ, СТРУДИ́ТИ розм. (частини тіла); ПІДТОПТА́ТИ розм. (ноги); РОЗТРУСИ́ТИ розм. (стомити дорожньою тряскою); ПРОМАНІ́ЖИТИ розм. (вимучити, примусивши довго чекати). — Недок.: сто́млювати, томи́ти, уто́млювати (вто́млювати), змо́рювати, замо́рювати, вимо́рювати, затомля́ти, притомля́ти, перевто́млювати, нато́млювати, натру́джувати, труди́ти, стру́джувати, підто́птувати. Багатьох пастухів, переважно молодших, утомила довга дорога лісом (В. Гжицький); Борис пускав щуку, бажаючи її зморити, а потім уже витягти (В. Собко); До самого півдня, натомивши коня, блукає хлопець ярами та болотами (М. Стельмах); На чужому полі ніжки натомила, на чужій роботі ручки натрудила (Леся Українка); Кінь підкорився мені цілком. Возив мене так, ніби боявся скинути або розтрусити (Ю. Збанацький). — Пор. висна́жувати.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. потомити — потоми́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. потомити — -томлю, -томиш; мн. потомлять; док., перех. 1》 Утомити, знесилити всіх чи багатьох. 2》 Стомити, перевантажити (роботою, тяжкими переживаннями і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. потомити — ПОТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. пото́млять; док., кого. 1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась... (Г. Словник української мови у 20 томах
  4. потомити — ПОТОМИ́ТИ, томлю́, то́миш; мн. пото́млять; док., перех. 1. Утомити, знесилити всіх або багатьох. Плавала-плавала [відьма], шниряла-шниряла; та як бачить, що усіх потомила, так і піддалась… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  5. потомити — Потоми́ти, -млю́, -миш гл. Утомить. Драг. 65. Їдуть вони, їдуть, — вже й коні потомили й зголодніли сами. Рудч. Ск. II. 62. Ми їхали за три милі, кониченьки потомили. Мил. Св. 34. Словник української мови Грінченка