похитувати

ПОХИ́ТУВАТИ (хитати злегка або час від часу), ПОГО́ЙДУВАТИ, ВИХИ́ТУВАТИ розм.; КИВА́ТИ, ПРИХИ́ТУВАТИ розм. (ритмічно, перев. головою). Плечисті клени, посаджені ще за життя Дмитрового батька, зі смутком похитували оголеними вітами (О. Маркуш); Він погойдував на колінах Сергійка, тримав його гаряче тіло у своїх руках (В. Кучер); — Скільки ж труда вклали? — жалібно вихитував головою Йонька, оглядаючи розкішні валки скошеного сіна (Григорій Тютюнник); Прокинулись дерева всі од сна І жалібно кивали головою (Леся Українка); Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитує (С. Васильченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

похитувати — похи́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
похитувати — див. хитати Словник синонімів Вусика
похитувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. Хитати злегка або час від часу. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
похитувати — ПОХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., кого, що і без прям. дод. Хитати злегка або час від часу. По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям (Панас Мирний); Розповідає біду свою Щур, зітхає... Словник української мови у 20 томах
похитувати — ПОХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех. Хитати злегка або час від часу. По той бік очерет стояв чорною стіною, стиха похитуючи червонуватою куницею, злегка шелестячи пожовклим листям (Мирний, IV, 1955, 23); Розповідає біду свою Щур, зітхає... Словник української мови в 11 томах
похитувати — Похитувати, -тую, -єш гл. Пошатытывать, покачивать. Сидить ворон над скалою, похитує головою. Лукаш. 134. Цокочуть жінки, похитуючи головами. Мир. ХРВ. 23. Словник української мови Грінченка