1. Словник синонімів української мови

похнюплений

ПОХИ́ЛИЙ (який схилився, зігнувся під вагою, натиском чогось, від часу і т. ін.), ПОХИ́ЛЕНИЙ, ЗІ́ГНУТИЙ, ПЕРЕКО́ШЕНИЙ, СКОСОБО́ЧЕНИЙ, ПЕРЕХНЯ́БЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ розм., ПОХНЮ́ПИЙ розм., ПОНУ́РЕНИЙ розм. Дужі дуби предковічні, Верби сумні і похилі, Вічно зеленії сосни Ночі назустріч шуміли... (Б. Грінченко); Гей, не кричіть, не плачте, неньки сиві, із-за похилених ворот (Т. Осьмачка); Палилюлька перечекав, поки в дверях зникла зігнута постать Бараболі (М. Стельмах); Перекошена яблуня трісне, Вдарять в землю рум'яні плоди (Т. Масенко); Підійшли до дерев'яного скособоченого будиночка (П. Гуріненко); Він уздрів на тлі хмари білі стіни своєї старенької хати, перехнябленої, з потрісканою низькою призьбою (Григір Тютюнник); Ліворуч завидніла похнюплена будівля управи (Є. Гуцало); Мій Боже милий! що за ліс! Якого нема тут дерева! І високих, величезних, і старих, скорчених, похнюпих, що вже віку свого доживають (О. Стороженко); Гострим бескетом з-під Рейнської піни Башта здіймала понурені стіни (переклад П. Грабовського).

ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ (про людину — зі спущеною головою, поглядом, спрямованим додолу; про голову, погляд — спущений додолу), ПОНИ́КЛИЙ, ПОХНЮ́ПИЙ розм., НИ́КЛИЙ розм. Можливо, що в своєму трохи злинялому костюмі, похнюплений над актами, зачитаний (як висловлювався Влодко), він міг здаватися комусь сухарем (Ірина Вільде); "Куди йти? Що робити?" — питала вдесяте сама себе молодиця, схопивши обома руками свою пониклу голову (Л. Яновська); Біля крюка Каленик Романович з Рубіном знайшли кілька молодих ковальських помічників і коваля Кальниболоцького, похнюпого і непривітного (І. Сенченко).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. похнюплений — похню́плений дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. похнюплений — див. сумний Словник синонімів Вусика
  3. похнюплений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до похнюпити. 2》 у знач. прикм.Який похнюпився, опустився, похилився додолу. 3》 у знач. прикм. Який похнюпився, похилив голову, спрямував погляд додолу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. похнюплений — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. до похню́пити. Він підняв вгору похнюплену голову (І. Нечуй-Левицький); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Ю. Збанацький). 2. у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  5. похнюплений — ПОХНЮ́ПЛЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до похню́пити. Він підняв вгору похнюплену голову (Н.-Лев., IV, 1956, 203); Весь час ходив [начальник складу] із похнюпленою головою, дивився в землю (Збан., Сеспель, 1961, 291). 2. у знач. прикм. Словник української мови в 11 томах