почивати

ПОКО́ЇТИСЯ (бути похованим де-небудь), СПА́ТИ розм., ПОЧИВА́ТИ заст., СПОЧИВА́ТИ заст. — Ґрати навколо наших святих, що покояться на кладовищі монастирському, робити треба (Н. Рибак); Під калиною дівчина Спала, не вставала: Утомилось молодеє, Навіки спочило... (Т. Шевченко); — Поздоровляю тебе, Марусенько, на новосіллі... Бог послав тобі сей дом; почивай у нім (Г. Квітка-Основ'яненко).

СПА́ТИ (перебувати в стані сну), ВІДПОЧИВА́ТИ, СПОЧИВА́ТИ, ПОЧИВА́ТИ заст., УСИПЛЯ́ТИ (ВСИПЛЯ́ТИ) діал., ВІДСИПЛЯ́ТИСЯ (ВІДСИПА́ТИСЯ) (довго спати, відновлюючи сили після перевтоми, недосипання). — Отут (біля вікна) і мій Роман спав, ближче до сонця. Відпочивайте й ви (М. Стельмах); Вже й світ, а він спить; вже люди й жать ідуть, а він почиває (П. Куліш); Вона не всипляла ночей і хвилиночки (Марко Вовчок). — Пор. дріма́ти.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почивати — почива́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. почивати — див. спати Словник синонімів Вусика
  3. почивати — -аю, -аєш, недок., почити, -ину, -инеш, док., заст. 1》 Спати, впадати в сон. 2》 тільки недок., заст. Покоїтися, лежати в труні, в могилі, спочивати вічним сном (про прах, тіло). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. почивати — ПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст. 1. Спати, впадати в сон. Грицько, правда, вже й підвівся був, та, побачивши, що мати так покійно почиває коло його, почухався, ліг і знову задрімав (Панас Мирний); * Образно. Словник української мови у 20 томах
  5. почивати — ПОЧИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОЧИ́ТИ, и́ну, и́неш, док., заст. 1. Спати, впадати в сон. Грицько, правда, вже й підвівся був, та, побачивши, що мати так покійно почиває коло його, почухався, ліг і знову задрімав (Мирний, IV, 1955, 89); *Образно. Словник української мови в 11 томах