почин

ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Останній найвищий зліт Гоголя, "Мертві душі", які він сам називав навіяними Пушкіним, "його утвором", останній цей зліт був і початком катастрофічного падіння (М. Рильський); — Цеглу матимемо, черепицю матимемо. От із лісом скрутно. Хоча б на почин кубометрів із 500 лісу... (Остап Вишня); Ви о сім напишіть свою гадку, і се буде зав'язком нашої кореспонденції (В. Стефаник); Ти слово бережи, як нагороду, Воно до пісні й подвигу зачин (В. Бичко); В кожній істоті, в її глибинній сутності приховано корінь будь-якої дії. Це наш розум, дух (О. Бердник); Невже і в її маленьке серце постукалось кохання? Чи вона тільки дихає чарами любові, ще не знаючи її, як це буває на порозі юності? (М. Стельмах); Початок шахової партії називається дебютом (з посібника); — Женю! Хочете почути про найзаповітнішу мою мрію? — Ах, он що: вся дотеперішня Вадикова надодвертість — лише увертюра до освідчення (Ю. Шовкопляс); Він вагався, явно вишукував підходящі слова для починку, а я його не квапив (В. Логвиненко).

ПОЧИ́Н (перший крок у якій-небудь справі, який хтось здійснює), ПОЧИНА́ННЯ, ІНІЦІАТИ́ВА. Сьогодні сяйвом аметистів сіяє Кам'янка й Тульчин: в гарячій змозі декабристів і твій (Пушкіна) гарячий був почин (П. Тичина); Він поклявся собі бути гідним уваги і довір'я, чесно допомагати новому голові в його сміливих починаннях (М. Чабанівський); На фотографічній картці, яку мені довелося побачити пізніше, він сфотографований з своїми товаришами, які підтримали його ініціативу (П. Панч).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почин — почи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. почин — ПОЧИН – ПОЧИНАННЯ – ЗАЧИН Почин, -у. 1. Починання, ініціатива: за почином, з почином. 2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину. Починання, р. мн. -ань. Літературне слововживання
  3. почин — Починання, ініціятива, перше слово; пор. ПОЧАТОК. Словник синонімів Караванського
  4. почин — див. початок Словник синонімів Вусика
  5. почин — -у, ч. 1》 Починання, ініціатива. 2》 Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок. Брати почин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. почин — ПОЧИ́Н, у, ч. 1. Починання, ініціатива. За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (І. Франко); Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло .. Словник української мови у 20 томах
  7. почин — Почи́н, -ну; -чи́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. почин — ПОЧИ́Н, у, ч. 1. Починання, ініціатива. «Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни... Словник української мови в 11 томах
  9. почин — Почин, -ну м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455. Словник української мови Грінченка