1. Словник української мови у 20 томах

почин

ПОЧИ́Н, у, ч.

1. Починання, ініціатива.

За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (І. Франко);

Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло .. намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Олесь Досвітній).

2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок.

Як небо блакитне – нема йому краю, Так душі почину і краю немає (Т. Шевченко);

Він святкував почин свого нового життя (І. Франко);

Хай цього року ще небагато зробимо, але почин дорогий (С. Журахович).

Дава́ти (роби́ти) / да́ти (зроби́ти) почи́н див. дава́ти;

(1) За почи́ном заст. – за прикладом, наслідуючи когось;

(2) З почи́ну, заст.:

а) те саме, що За почи́ном (див. почи́н).

З глибини народу, з почину Ферапонта Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (П. Тичина);

б) спочатку.

І з почину вона нічого не здолала зрозуміти (Марко Вовчок);

Омелян співав з почину сам-один, потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з юрми (О. Ільченко).

○ (3) Для почи́ну у знач. присл. – те саме, що Для поча́тку (див. поча́ток¹).

– Чи зап'ємо могорича на почин справи? – запитав Зануда (І. Нечуй-Левицький);

І збираються подружки До знайомого двора .. І для щастя, для почину Баяніст заграв для них (А. Малишко);

– Вийму сопілчину І “ластівку” заграю для почину (П. Воронько);

(4) На почи́н.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. почин — почи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. почин — ПОЧИН – ПОЧИНАННЯ – ЗАЧИН Почин, -у. 1. Починання, ініціатива: за почином, з почином. 2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину. Починання, р. мн. -ань. Літературне слововживання
  3. почин — Починання, ініціятива, перше слово; пор. ПОЧАТОК. Словник синонімів Караванського
  4. почин — див. початок Словник синонімів Вусика
  5. почин — -у, ч. 1》 Починання, ініціатива. 2》 Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок. Брати почин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. почин — ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Словник синонімів української мови
  7. почин — Почи́н, -ну; -чи́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. почин — ПОЧИ́Н, у, ч. 1. Починання, ініціатива. «Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни... Словник української мови в 11 томах
  9. почин — Почин, -ну м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455. Словник української мови Грінченка