почин
Почи́н, -ну; -чи́ни, -нів
Джерело:
Правописний словник Г. Голоскевича, 1929 р.
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- почин — почи́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- почин — ПОЧИН – ПОЧИНАННЯ – ЗАЧИН Почин, -у. 1. Починання, ініціатива: за почином, з почином. 2. Перші моменти вияву якоїсь дії; початок: брати почин, давати почин, зробити почин, для почину. Починання, р. мн. -ань. Літературне слововживання
- почин — Починання, ініціятива, перше слово; пор. ПОЧАТОК. Словник синонімів Караванського
- почин — див. початок Словник синонімів Вусика
- почин — -у, ч. 1》 Починання, ініціатива. 2》 Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок. Брати почин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- почин — ПОЧИ́Н, у, ч. 1. Починання, ініціатива. За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (І. Франко); Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло .. Словник української мови у 20 томах
- почин — ПОЧА́ТОК (перший момент, перша фаза вияву якоїсь дії, явища, процесу тощо), ПОЧИ́Н, ЗА́В'ЯЗОК, ЗА́ЧИН розм., КО́РІНЬ розм., ПОРІ́Г розм., ДЕБЮ́Т книжн., УВЕРТЮ́РА книжн., ПОЧИ́НОК діал. Словник синонімів української мови
- почин — ПОЧИ́Н, у, ч. 1. Починання, ініціатива. «Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни... Словник української мови в 11 томах
- почин — Почин, -ну м. Начало. З почину були самовидцями. Єв. Л. І. 2. Як небо блакитне — нема йому краю, так душі почину і краю немає. Шевч. 122. Дайте нам на почин. Грин. III. 455. Словник української мови Грінченка