почин

ПОЧИ́Н, у, ч.

1. Починання, ініціатива.

«Комуністичні суботники» саме тому мають величезне історичне значення, що вони показують нам свідомий і добровільний почин робітників у розвитку продуктивності праці, у переході до нової трудової дисципліни, у творенні соціалістичних умов господарства і життя (Ленін, 39, 1973, 17);

Комсомол покликаний у ще більшій мірі виявляти ініціативу і почин в усіх галузях життя, розвивати активність і трудовий героїзм молоді (Програма КПРС, 1961, 94);

За його почином і головно на його акціях повстала велика дестилярня біля Дрогобича (Фр., VIII, 1952, 394);

Рудокопи організовували ударні бригади, а юнацтво, захоплене почином старших, виявляло.. намагання не тільки не пасти задніх, а й переганяти своїх батьків (Досв., Вибр., 1959, 352).

За почи́ном; З почи́ну — за прикладом, наслідуючи когось.

З глибини народу, з почину Ферапонта Головатого, до партії ринув потік заяв про добровільне відрахування своїх заощаджень на літаки й танкові колони (Тич., III, 1957, 278).

2. Перші моменти вияву якоїсь дії, стану; початок.

Як небо блакитне — нема йому краю, Так душі почину і краю немає (Шевч., І, 1963, 71);

Він святкував почин свого нового життя (Фр., VI, 1951, 8);

Хай цього року ще небагато зробимо, але почин дорогий (Жур., Дорога.., 1948, 136).

Бра́ти (взя́ти) почи́н — починатися.

Її [соціалістичної революції] прагнув робітничий клас, і почин вона брала собі в самому авангарді робітничого класу — в партії (Смолич, Мир.., 1958, 242);

Дава́ти (да́ти, роби́ти, зроби́ти) почи́н:

а) спричинятися до чого-небудь.

Стародавня Русь переймила з Візантії ще дещо таке, що могло з часом, при сприяючих обставинах, дати почин до розвою драматичної штуки (Фр., XVI, 1955, 211);

б) починати, розпочинати що-небудь.

Дождавсь [Оверко] черги, пішов у млин Та зараз же і заходився Зробить почин (Гл., Вибр., 1951, 101);

З почи́ну, заст. — спочатку.

І з почину вона нічого не здолала зрозуміти (Вовчок, І, 1955, 326);

Омелян співав з почину сам-один, потім, торопіючи, ледве чутно забриніли й голоси з юрми (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 583);

На почи́н; Для почи́ну — те саме, що Для поча́тку ( див. поча́ток¹).

— Чи зап’ємо могорича на почин справи? — запитав Зануда (Н.-Лев., III, 1956, 322);

І збираються подружки До знайомого двора.. І для щастя, для почину Баяніст заграв для них (Мал., Звенигора, 1959, 178);

— Вийму сопілчину І «ластівку» заграю для почину (Воронько, Казка.., 1957, 35).