поштовик
ЛИСТОНО́ША (той, хто розносить кореспонденцію адресатам), ПОШТА́Р, ПОШТОВИ́К розм. рідше, ПОШТАЛЬЙО́Н розм. рідко. — Тітка виразно наказала листоношам, щоб усі листи віддавано їй до рук (І. Франко); Поштар приніс спішного листа (М. Трублаїні); Увіходить поштовик — поклав на столі газети (А. Головко); Балакучий поштальйон моторно виймав з шкіряної торби листи (Я. Баш).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поштовик — поштови́к іменник чоловічого роду, істота поштовий службовець; поштар розм. Орфографічний словник української мови
- поштовик — -а, ч., розм. 1》 Поштовий службовець. 2》 рідко. Те саме, що поштар 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- поштовик — ПОШТОВИ́К, а́, ч., розм. 1. Поштовий службовець. Поштовик з гудзиками, на яких ще красувалися кігті царського орла, скоса глянув на Сльозу (П. Панч); П'ятнадцять мільярдів листів, листівок, бандеролей обробляють поштовики нашої країни за рік (з наук. Словник української мови у 20 томах
- поштовик — Поштови́к, -ка́; -вики́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- поштовик — ПОШТОВИ́К, а́, ч., розм. 1. Поштовий службовець. Поштовик з гудзиками, на яких ще красувалися кігті царського орла, скоса глянув на Сльозу (Панч, На калин. Словник української мови в 11 томах