1. Словник синонімів української мови

правління

КЕРІВНИ́ЦТВО (спрямовування діяльності когось, чогось, очолювання кого-, чого-небудь тощо), КЕРУВА́ННЯ, УПРАВЛІ́ННЯ, ПРАВЛІ́ННЯ, ПРО́ВІД, ПРИ́ВІД діал., ОРУ́ДА розм., КЕ́РМА заст. (Воронюк:) Дисертація написана під вашим керівництвом (З. Мороз); Керування промисловістю; Управління виробництвом; Самодержавне правління; Залишені без проводу улани розімкнулися купками (Я. Качура); — Під приводом матері ти учитимешся хазяїнувати (Панас Мирний); На галявині проти сонця бронебійники під орудою безвусого єфрейтора розіклали багаття (О. Гончар); Робота під кермою січовика і козака закипіла (М. Старицький).

ПРАВЛІ́ННЯ (керівний орган установи, організації, підприємства тощо), УПРАВЛІ́ННЯ, УПРА́ВА заст., У́РЯД заст. (місцеве правління). Взимку, коли правління вивело остаточні підсумки господарчого року, — скликали збори колгоспників (В. Козаченко); Козинець зняв іншу трубку й позвонив у житлове управління (Л. Дмитерко); В той же вечір біля сільської управи була сходка (П. Панч); Розповів наш чоловік усю свою біду: як у сільському уряді засіли багачі, як він з ними боровся (казка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правління — (керівний орган) управління, заст. управа, (загально) керівництво. Словник синонімів Полюги
  2. правління — правлі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. правління — (царя) царювання, (князя) князювання; (спілки) провід, керівництво, г. екзекутива. Словник синонімів Караванського
  4. правління — [праўл’ін':а] -н':а, р. мн. -л'ін' Орфоепічний словник української мови
  5. правління — -я, с. 1》 Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. || рідко. Апарат, який здійснює керівництво державою. || Форма керівництва. Боярське правління. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. правління — хохл. (управленіє) управа, уряд уряд, управа, керівництво, див. дирекція Словник чужослів Павло Штепа
  7. правління — ПРАВЛІ́ННЯ, я, с. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  8. правління — ПРАВЛІ́ННЯ, я, с. 1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь. Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (Нова іст. Словник української мови в 11 томах