правління

ПРАВЛІ́ННЯ, я, с.

1. Час, період, протягом якого певна особа здійснює верховну владу над ким-, чим-небудь.

Правління Людовіка XIV було часом найбільшого розквіту королівського самовладдя (абсолютизму) у Франції (з навч. літ.);

Прокопій жив в епоху правління імператора Юстініана І (з наук. літ.);

// рідко. Апарат, який здійснює керівництво державою.

– То хай буду знати, хто там у них у правлінні засяде: чи наші приятелі, а чи вороги. – Друзі будуть, товаришу Хаєцький, – заспокоює Хому Воронцов. – Демократичні уряди (О. Гончар);

Він, Василь Кочубей, з 1694 року настановлений генеральним суддею, себто другою людиною гетьманського правління (Г. Колісник);

// Форма керівництва.

Боярське правління;

Князівське правління;

Самодержавне правління;

Президентське правління;

Парламентське правління.

2. Виборний орган, що керує якоюсь установою, організацією, підприємством і т. ін.

Спираючись на договір між обома організаціями, правління профспілок поставило перед Зілінським вибір: або вийти з товариства власників, або додержуватись пунктів договору (Ірина Вільде);

[Вітровий:] Як повернувся з армії, вибрали мене в правління (О. Корнійчук);

// Члени виборного керівного органу.

Стемніло. Зійшлися до хати Сусіди, правління, рідня (С. Олійник);

// Приміщення виборного керівного органу.

3. У дореволюційній Росії – назва деяких адміністративно-поліційних установ.

– В метриках в вас нема ніякого ладу .. От, може, приїде до вас столоначальник з правління на ревізію (І. Нечуй-Левицький);

На полудень добралася баба до волосного правління, добилась до самого старшини (М. Стельмах);

Всіх розпоряджень губернського правління я не маю права одмінити, але тут міг би помогти вам... (В. Винниченко).