1. Словник української мови у 20 томах

правлінець

ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм.

Член правління (у 2 знач.).

Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (В. Кучер);

Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Ю. Збанацький);

Нинішній голова ні за що не відповідає і дбає тільки про власний добробут. Виженуть, висловивши недовіру – так йому ж та правлінцям належить 51% паїв. Що він втратить? (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правлінець — правлі́нець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. правлінець — -нця, ч., розм. Член правління (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. правлінець — ПРАВЛІ́НЕЦЬ, нця, ч., розм. Член правління (у 2 знач.). Правлінці здивовано перезирнулися, подалися грудьми до столу, схилившись над книгою (Кучер, Трудна любов, 1960, 533); Показує Андрій Оболонський своїм правлінцям біля хати-лабораторії дозрілі кетяги винограду (Збан., Переджнив’я, 1960, 362). Словник української мови в 11 томах