правлячий
ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е.
Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі.
Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (І. Франко);
Хто ж веде це Італію – правлячий Рим? (П. Тичина);
Королівська влада була зовсім обмежена, і все в державі вирішувала правляча й пануюча шляхетська верства (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правлячий — пра́влячий прикметник Орфографічний словник української мови
- правлячий — [праўл'ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- правлячий — -а, -е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правлячий — ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Словник синонімів української мови
- правлячий — ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Перешкодою на шляху встановлення міцного миру, говорив він [В. І. Ленін], є імперіалістична, загарбницька політика правлячих класів капіталістичних країн (Біогр. Словник української мови в 11 томах