правлячий
ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі.
Перешкодою на шляху встановлення міцного миру, говорив він [В. І. Ленін], є імперіалістична, загарбницька політика правлячих класів капіталістичних країн (Біогр. Леніна, 1955, 258);
Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (Фр., VI, 1951, 274);
Хто ж веде це Італію — правлячий Рим? (Тич., II, 1957, 286).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- правлячий — пра́влячий прикметник Орфографічний словник української мови
- правлячий — [праўл'ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- правлячий — -а, -е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- правлячий — ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (І. Франко); Хто ж веде це Італію – правлячий Рим? (П. Словник української мови у 20 томах
- правлячий — ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Словник синонімів української мови