правлячий

Значення в інших словниках

1. правлячий — пра́влячий прикметник Орфографічний словник української мови
2. правлячий — [праўл'ачией] м. (на) -чому/-ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
3. правлячий — ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Селянські погляди на справу панщини просто протилежні поглядам правлячих класів (І. Франко); Хто ж веде це Італію – правлячий Рим? (П. Словник української мови у 20 томах
4. правлячий — ПАНІВНИ́Й (який має владу), ПАНУ́ЮЧИЙ, ВЛАДУ́ЩИЙ заст.; ПРА́ВЛЯЧИЙ (який керує державою). Велич Толстого полягає.. в його нещадній критиці того панівного класу, до якого він сам належав за походженням і вихованням (М. Словник синонімів української мови
5. правлячий — ПРА́ВЛЯЧИЙ, а, е. Який править, здійснює керівництво, стоїть при владі в державі. Перешкодою на шляху встановлення міцного миру, говорив він [В. І. Ленін], є імперіалістична, загарбницька політика правлячих класів капіталістичних країн (Біогр. Словник української мови в 11 томах