прагнення

БАЖА́ННЯ чого, з інфін, і без додатка (внутрішня потреба чого-небудь, зацікавленість у здійсненні чого-небудь, володінні чим-небудь), ХОТІ́ННЯ рідше, ХІТЬ перев. до чого або з інфін., розм., ВО́ЛЯ у знач. предик.; НА́СТРІЙ з інфін., перев. з запереченням, у знач. предик., ОХО́ТА до чого, з інфін., СХОТІ́НКА рідше (схильність, звичайно не постійна, робити що-небудь, займатися чим-небудь у той чи інший час); ГОТО́ВНІСТЬ з інфін., до чого (згода, бажання відразу ж зробити що-небудь). Він відчув непереможне бажання намалювати когось з казахів (З. Тулуб); Народна воля і хотіння, єдина думка і порив На боротьбу нас надихають, щоб для Вітчизни кожен жив (Р. Братунь); Семенко усю свою хіть, що мав до господарства, з хати на клуб переніс (І. Муратов); — Хай іде своїм власним шляхом! — Це — його воля, його право (О.Донченко); — Сьогодні, Олександре Сергійовичу, я не зможу наспівувати — немає настрою (І. Шаповал); На неї найшла охота до танців (І. Нечуй-Левицький); Юрій Матвійович галантно уклонився перед жінкою, виказуючи готовність одразу ж розповісти про задум вчених народознавців (І. Волошин). — Пор. I. 1. по́тяг, 1. пра́гнення.

ПРА́ГНЕННЯ до чого, чого, з інфін., яке (настійне, активне виявлення внутрішньої потреби в чому-небудь, у здійсненні чогось тощо), ПО́ТЯГ до чого, ТЯЖІ́ННЯ до чого, ТЯ́ГА до чого, рідше, ПОРИВА́ННЯ до чого, яке, ЖАДА́ННЯ чого, з інфін., ЖАДО́БА до чого, з інфін., яке, ЖАГА́ до чого, чого, з інфін., ЖАГО́ТА до чого, чого, СНАГА́ до чого, МРІ́Я яка, про що, з інфін., ГОНИ́ТВА за чим, розм., АПЕТИ́Т до чого, розм., ПРИ́ЯЗНЬ до чого, розм., СТРЕМЛІ́ННЯ до чого, з інфін., перев. книжн., ПОБУ́ДЖЕННЯ до чого, з інфін., діал.; ПРИ́СТРАСТЬ, ПОРИ́В, ЛЮБО́В (до чого — сильне, нестримне прагнення); ПРЕТЕ́НЗІЯ на що, з інфін. (перев. настійне прагнення відзначитися, виділитися чимось серед інших, домогтися визнання за собою чогось). Ці геніальні люди (О. Пушкін, А. Міцкевич, Т. Шевченко) втілювали в собі основні риси, прагнення й жадання своїх народів (М. Рильський); — Потяг до літератури, до писання у тебе є, пишеш ти непогано. Тож гостри, друже, перо (М. Олійник); Не кинуть нам свого тяжіння до рідних обріїв земних... (М. Терещенко); Кобзарю наш, почуй благання І жить навчи нас так, як ти: Щоб найсвятіші поривання Аж до могили донести (Олена Пчілка); Серце стрепенулось, Змучене до краю; Знов зрина жадання Тихої розмови, Щирого братання, Вірної любові! (М. Старицький); Хоча Адам чимало побачив світу, але його постійно вражала дика жага до грабежу й наживи (Є. Куртяк); Коли є до чого жагота, то кипить у руках робота (прислів'я); (Петро:) О, Господи, батько! Ні спочинку йому, ні втоми; і старі літа не приборкали його снаги до всякої крутні (Панас Мирний); Бачити в непрозорому середовищі — давня мрія людства (з журналу); В гонитві за грішми Васюта виїжджав надовго до Полтави, Лубен, навіть до Харкова (О. Полторацький); Король Зигмунд був таємний єзуїт, і конгрегація роздмухувала його апетит, щоб підкорити Ватиканові безмежні землі північно-східного царя (З. Тулуб); Шануючи вашу приязнь до літератури, до живого слова, вважаю за свій обов'язок увести вас до нашого Олімпу (Я. Качура); Буде бажання, буде стремління, і справа піде вперед (Ю. Мушкетик); Ледве встиг зійти з трибуни Романчук, як з тих же бічних дверей вийшов літній, теж акуратно, але без претензії на моду, зодягнений чоловік (М. Олійник). — Пор. 1. бажа́ння, 1. потре́ба.

ПОТРЕ́БА (відчуття необхідності задовольнити щось, робити щось, діяти певним чином), ХІТЬ розм., ПО́ТРІ́БКА розм., ЗНА́ДОБА розм., КРА́ЙНІСТЬ підсил. розм., НУЖДА́ заст., розм., НА́ДОБА діал., ПОДО́БА діал.; ДІ́ЛО розм., ДІ́ЛЬЦЕ розм. (ділова потреба); ПО́ПИТ, ПО́КУП розм. (потреба у якомусь товарі з боку покупця). Почув (Лазар) потребу, щоб хата сповнилась криком, гамором, рухом, щоб стіни двигтіли, вікна бряжчали і все тріщало (М. Коцюбинський); Шевченко читав усе, що виходило з-під пера Пушкіна. Взагалі начитаність його і хіть до читання були величезні (М. Рильський); — Певно, пише твій татунь з Канева, а може, й грошаки шле на якусь потрібку (І. Нечуй-Левицький); (Глоба:) Кожне твоє слово гостре. (Явдоким:) Сам його сталю, сам і гострю та ще й не на торг, а задля хатньої знадоби (М. Кропивницький); Я Садовських сама не знаю і їхати з ними учителькою їх дочки рішитись не могла б без великої крайності (Леся Українка); Хтось доглядає там душу в гуцулі, поезію, нужду, потребу освіти; експлуататор бачить лиш матеріал для визиску (Г. Хоткевич); — Двері одімкни, нехай так і будуть, можу тебе по надобі і вночі покликати (С. Скляренко); Чого мені журитися? Якая подоба? (І. Манжура); (Матушка гуменя:) Ну, кажи, молодице, яке там діло у тебе. (Кнуриха:) Ми прийшли, матушко, прохати вас — прийміть нас до себе (Панас Мирний); — У мене до вас, товаришу Мартинов, дільце є (О. Донченко); Вона непогано плете різні шерстяні речі, на які є завжди попит (Є. Гуцало); Як нема покупу, то вони (крамарі там, чи що) дешево продаватимуть кожухи (Словник Б. Грінченка). — Пор. 1. пра́гнення.