практикувати

ДІ́ЯТИ як (виявляти свою діяльність певним чином), РОБИ́ТИ що, ЧИНИ́ТИ що, УЧИНЯ́ТИ (ВЧИНЯ́ТИ) що, ПРАКТИКУВА́ТИ що, МОТО́РИТИ як, що, розм., ПОСТУПА́ТИ розм., заст., ПОСТУПА́ТИСЯ діал.; ВИРОБЛЯ́ТИ (ВИРО́БЛЮВАТИ рідше) що, ТВОРИ́ТИ що, розм., ВИТВОРЯ́ТИ що, розм., ВИТІВА́ТИ що, розм. (щось незвичайне); ОРУ́ДУВАТИ іноді зневажл., ШУРУВА́ТИ фам. (вправно, енергійно, іноді в негативному плані). — Док.: вді́яти (уді́яти), зроби́ти, учини́ти (вчини́ти), поступи́ти, поступи́тися. — Що ж ми тепер у світі божому будемо діяти та робити без хазяїна? — промовила мати крізь сльози (І. Нечуй-Левицький); Хто не чинить лихого, тому не страшно нікого (прислів'я); От погано він учинив, що не зробив ніякої прикмети на тому місці, де вода тече (Б. Грінченко); Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Ірина Вільде); І досі все здається, що треба кудись бігти і щось моторити скоріш, скоріш... (Леся Українка); — А ви, капітан, по заповіді поступаєте: хай права не знає, що робить ліва, — зареготався Книш (Панас Мирний); Енеєві пророковала (Сивилла), Йому де поступатись як (І. Котляревський); — Що та Орлиха виробляє? — подумала собі мати. — А здається, й розсудлива людина (Марко Вовчок); І сонце хоче подивиться, Що будуть з праведним творить?!.. (Т. Шевченко); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (П. Тичина); Іще темно, доводиться орудувати навпомацки, і це надає звичайній роботі особливого забарвлення (М. Ю. Тарновський); — У мене теж справи. Початок я тобі зробив, а тепер шуруй сам (Ю. Збанацький). — Пор. нако́їти.

ТРЕНУВА́ТИ (навчаючись або навчаючи когось, систематично працювати над якимись вправами), ВПРАВЛЯ́ТИ, ПРАКТИКУВА́ТИ. Надто добре було треновано Ніну, щоб вона дала обігнати себе в такому змаганні (В. Собко); З не меншою впертістю тренував я в собі і звучання голосу (І. Мар'яненко); — Я навчилася розбирати (автомат) в госпіталі, — сказала жінка, — ноги лікувала, а руки практикувала (Ю. Яновський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. практикувати — практикува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. практикувати — (руку) вправляти, фр. набивати, наламувати; {методи) застосовувати; (- лікаря) мати практику, приймати <�лікувати> хворих; п. ф. -СЯ, мати місце. Словник синонімів Караванського
  3. практикувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перех. Здійснювати, застосовувати щось на практиці чи перевіряти практикою (у 3 знач.). 2》 неперех. Займатися практикою (у 5 знач.). || Стажуватися. 3》 перех., розм. Робити вправи для розвитку чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. практикувати — Вправлюватися, вправитися, повправлюватися, заправлюватися, заправитися, позаправлюватися, управлюватися, управитися, повправлюватися, досвідчуватися, досвідчитися, подосвідчуватися, зідосвідчуватися, зідосвідчитися, позідосвідчуватися... Словник чужослів Павло Штепа
  5. практикувати — ПРАКТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. що. Здійснювати, застосовувати щось на практиці чи перевіряти практикою (у 3 знач.). Практикувала Сташка і таке. Словник української мови у 20 томах
  6. практикувати — практикува́ти дотримуватися церковних законів і обрядів (м, ср, ст): Був глибоко віруючий і дуже прив'язаний до своєї церкви, але з практикуванням якось йому не склалося. Не знав, очевидно, що капітальна засада християнської Церкви каже, власне, практикувати (Тарнавський З.) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  7. практикувати — ПРАКТИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок. 1. перех. Здійснювати, застосовувати щось на практиці чи перевіряти практикою (у 3 знач.). Практикувала Сташка і таке. У неділю, коли обоє вони були вільні, вона раптом прикидалась хворою (Вільде, Сестри.. Словник української мови в 11 томах