прибраний

НЕРІ́ДНИЙ (про членів сім'ї та взагалі родичів — який не перебуває в кровній спорідненості з ким-небудь); НАЗВА́НИЙ, НАРЕЧЕ́НИЙ (якого стали вважати родичем кому-небудь); ПРИ́БРАНИЙ діал. (про названого батька або матір); ПРИЙО́МНИЙ (якого прийняли в чужу родину). Із жалю до синочка вирішила була торік батька йому добути, хоч нерідного..: "Оце буде тобі тато, Порфире. Заступатиметься за тебе" (О. Гончар); — Семене Ларивоновичу, — сказав Мишуня твердо й саме так, як чекав од нього названий батько, — я зрозумів, нащо ви показали мені листа (Ю. Яновський); Невеличка хата сторожа побудована заходом В. Г. Шевченка, нареченого брата поета (М. Коцюбинський).

ОША́ТНИЙ (гарно, святково одягнений), НАРЯ́ДНИЙ, СТРІ́ЙНИЙ розм., ОДЯГНИ́Й розм. рідко; ВИ́РЯДЖЕНИЙ, РОЗРЯ́ДЖЕНИЙ розм., ВИ́ЧЕПУРЕНИЙ розм., РОЗЧЕПУ́РЕНИЙ розм. (надто гарно, підкреслено пишно); ВИ́ФРАНЧЕНИЙ (претензійно); ПРИОДЯ́ГНЕНИЙ розм. (відповідно до обставин, пристойно); ПРИБРАНИЙ (гарно й охайно). Сам кобзар такий ошатний, у солом'яному брилі, у білій сорочці (А. Шиян); — О, та який ви прийшли нарядний, урочистий! (О. Донченко); Виряджений хлопець вертався з ярмарку (К. Гордієнко); Неначе ласочка, випорхнула пишно розряджена Христя (Панас Мирний); Біля вичепуреного та пахучого Юрася присів Михась (С. Чорнобривець); Увечері після виступу Михайло Бова пішов у жовтий будиночок на Базарній вулиці. Якось його туди повело розчепурене дівчисько (Д. Ткач); Слухняно повернулися (піонери) під поштовхами унтера, який намагався догодити вифранченому морському льотчикові-офіцеру (І. Ле); Коли він виходить із двору, не пізнають його, такий він приодягнений та бравий (Григорій Тютюнник); Охайна, прибрана, в білій чистій хустинці, сидить (Дорошенчиха), жде (О. Гончар).

УДА́ВАНИЙ (ВДА́ВАНИЙ) (про зовнішній вияв почуття, ставлення до когось, чогось тощо — такий, якого не відчувають, не мають і т. ін., але намагаються показати), РО́БЛЕНИЙ, НЕЩИ́РИЙ, НА́ГРАНИЙ, НАПУСКНИ́Й, ПОКАЗНИ́Й, ПІДРО́БЛЕНИЙ, ЗА́ВЧЕНИЙ (ЗАУ́ЧЕНИЙ), СИ́ЛУВАНИЙ, ПРИ́БРАНИЙ, УДА́НИЙ (ВДА́НИЙ) рідше. Балабан слухав вихователя з удаваною увагою (С. Добровольський); У вдаваній делікатності супутника він своїм тонким і вразливим сприйняттям безпомилково відчув фальш (С. Журахович); По його позіханню, робленому, нещирому, я вгадую, що він має казати щось гостре, цікаве (С. Васильченко); Ця зухвалість була награна, за нею проглядали непевність і глибоко прихований страх (П. Дорошко); Напускна серйозність надавала її обличчю ще більшої принади (В. Гжицький); Я вірив,.. що під оцією зовнішньою байдужістю, під інколи навіть показною грубістю і мовчазливістю тлів вогонь ненависті до ворога (Ю. Збанацький); Її веселість була підроблена, черства й навіть чудна (І. Нечуй-Левицький); Кореспонденти встають. Короткі кивки головами. Скупі завчені посмішки (Ю. Бедзик); І хода (отамана), і спокійна міна на обличчі — все це прибране, а про себе він теж гризеться якоюсь невідступною думою (П. Панч); Що слово точене? Чарує звук акторських реплік та уданих мук (М. Зеров). — Пор. 2. шту́чний.