прибути

З'ЯВИ́ТИСЯ (прибути, прийти кудись, до когось), ПОЯВИ́ТИСЯ, ЯВИ́ТИСЯ, ПОЖА́ЛУВАТИ розм., ПРИПОЖА́ЛУВАТИ розм., ірон.; НАГРЯ́НУТИ, ЗАЯВИ́ТИСЯ розм. (звичайно несподівано). — Недок.: з'явля́тися, появля́тися, явля́тися, жа́лувати, заявля́тися. Як завжди, підтягнутий та пунктуальний, точно хвилина в хвилину з'явився (Герн) в штаб (З. Тулуб); Ще так недавно появився він в ролі отамана опришківської ровти, але встиг уже здобути собі славу найпершого ватажка (Г. Хоткевич); На той гомін явилися діди сиві — громада уся зібралася незабаром (Марко Вовчок); Його світлість пожалувала власною персоною: з Галаганом удвох, навіть в одних санях (А. Головко); — З самої весни ждали його, а він, голубчик, і припожалував. Будемо тепер з добрячим врожаєм (О. Сизоненко); На Людмилу Забойську сподівалися увечері, а вона заявилася серед дня (П. Панч). — Пор. I. 1. прибу́ти.

НАДХО́ДИТИ (про речі, товар, гроші, поштові відправлення, розпорядження тощо), ПРИХО́ДИТИ, ПРИБУВА́ТИ, ДОСТАВЛЯ́ТИСЯ (перев. про речі). — Док.: надійти́, прийти́, прибу́ти, доста́витися. Хоч інформація, яка надходила до спецшколи, й не вважалася дуже точною, проте.. можна було схилятись до думки, що втікачі не забігли кудись на околицю всесвіту (О. Гончар); Від Йосипа все такі нерадісні листи приходять (Панас Мирний); Од цариці Прийшов указ лоби голить (Т. Шевченко); (Мотря:) Прибудуть дощечки, одберу найкращих на телятник (З. Мороз); Кінокартини доставлялися організовано, але завозилися і приватним способом (О. Ковінька).

ПРИБУВА́ТИ (про транспорт — перев. згідно з розкладом, попередньою домовленістю), ПРИХО́ДИТИ, ПРИКО́ЧУВАТИ розм., ПРИКО́ЧУВАТИСЯ розм., ПРИБИВА́ТИСЯ розм.; ПІДХО́ДИТИ, ДОХО́ДИТИ, НАДХО́ДИТИ (до певного пункту, станції). — Док.: прибу́ти, прийти́, прикоти́ти, прикоти́тися, приби́тися, підійти́, дійти́, надійти. Траплялось так, що якийсь із поїздів запізнювався, тоді, мигаючи вогнями з обох боків, прибували одночасно два поїзди (С. Журахович); До станції було недалеко, а поїзд приходив тільки надвечір (Л. Смілянський); Підходять і підходять автобуси, висипають людей (О. Гончар); Поїзд доходить до станції Петрівка о восьмій; Перші плоти мали надійти в понеділок уранці (І. Муратов).

I. ПРИБУ́ТИ (прийти, приїхати тощо кудись, до когось, з якоїсь нагоди, для виконання чогось і т. ін.), ДОБРА́ТИСЯ (ДІБРА́ТИСЯ рідко), ПРИВІ́ЯТИСЯ розм., ПРИМАНДРУВА́ТИ розм., ПРИЧИМЧИКУВА́ТИ розм., ПРИБИ́ТИСЯ розм., ПРИТАСКА́ТИСЯ розм., ПРИЧВАЛА́ТИ фам., ПРИСУ́НУТИ фам., ПРИПЕ́РТИ фам., ПРИПЕ́РТИСЯ фам., ПРИТАРАБА́НИТИСЯ фам., ПРИТИ́РИТИСЯ фам., ПРИТО́ПАТИ фам., ПРИСУРГА́НИТИСЯ фам., ПРИЛИ́НУТИ поет., ЗГОЛОСИ́ТИСЯ діал.; ПРИПХА́ТИСЯ розм., ПРИТЕЛЮ́ЩИТИСЯ фам., ПРИТИ́СНУТИСЯ зневажл. (недоречно або невчасно); УСТИ́ГНУТИ (ВСТИ́ГНУТИ), УСТИ́ГТИ (ВСТИ́ГТИ), ПІДОСПІ́ТИ, ПРИСПІ́НУТИ (ПРИСПІ́ТИ) розм., НАСПІ́НУТИ (НАСПІ́ТИ) розм., НАСТИ́ГНУТИ (НАСТИ́ГТИ) розм. (вчасно); ПРИСКО́ЧИТИ розм., ПРИСКАКА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИ розм., ПРИМЧА́ТИСЯ розм. рідше, ПРИНЕСТИ́СЯ розм., ПРИЛЕТІ́ТИ розм. (швидко, зненацька); ПРИТЕЛІПА́ТИСЯ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИ розм., ПРИПЛЕ́НТАТИСЯ розм., ПРИПЛЕСТИ́СЯ розм., ПРИВОЛОКТИ́СЯ (ПРИВОЛІКТИ́СЯ) розм., ПРИВОЛОЧИ́ТИСЯ розм., ПРИТЯГНУ́ТИСЯ (ПРИТЯГТИ́СЯ) розм., ПРИЧАЛА́ПАТИ розм., ПРИЧА́ПАТИ розм., ПРИЧО́ВГАТИ розм., ПРИШКАНДИБА́ТИ розм., ПРИШКУТИЛЬГА́ТИ розм., ПРИДИ́БАТИ розм., ПРИПОВЗТИ́ розм. (перев. повільно, з труднощами). — Недок.: прибува́ти, добира́тися, прита́скуватися, притараба́нюватися, устига́ти (встига́ти), приспіва́ти, наспіва́ти, настига́ти, прино́ситися, приліта́ти, приповза́ти. Микола спитав Андрія, чи ніхто не бачив його, як він прибув, чи нічого такого підозрілого? (І. Багряний); — Узяли, та й одсудили мою землю Бог його знає й кому.. На те, мабуть, щоб перевів її на гроші та й повіявся туди, звідкіля й привіявся... (Панас Мирний); Як примандрували до зеленого гаю: "Отут, дівчино, я дороги не знаю" (пісня); — А ти відкіля се причимчикувала?.. Де взялася, питаю! — грізно гукнув Грицько (Панас Мирний); Цієї ночі до рідного порога прибився син Савка, про якого вже кілька місяців не було ні слуху, ні духу (Ю. Мокрієв); — Ось і приїхала! Притаскалася! Чого мене принесло сюди! (Л. Яновська); Кость Гордієнко причвалав до редакції на третій день (Т. Масенко); Того ж дня до школи присунув інший відвідувач (В. Речмедін); Не міг одійти від кону й пан Пампушка-Купа-Стародупський, що з гайдуками припер сюди припиняти виставу (О. Ільченко); — В залу приперся заросянський попище та ще й з сином (І. Нечуй-Левицький); — Ну, тепер тобі й не треба йти до столяра: сам притарабанився до тебе (М. Стельмах); (Ганна:) Ще й старий сюди притириться (І. Карпенко-Карий); (Федя:) Новенькі притопали (Я. Баш); — Чи не прокляті тобі відьми! Й присурганились, неначе їм зумисне хто дав знати за наш бал (І. Нечуй-Левицький); (Одарка:) Де ж це ти взявся? Звідки прилинув до своєї милої? (М. Кропивницький); — Чи заходив сюди Север? Я йому казав, щоб зголосився між четвертою й шостою... (Ірина Вільде); — А ваше обмундирування у нас тут пропало.. І ось через таку дурницю до нас обов'язково припхається ревізор (переклад С. Масляка); — Хватило ж у Гервасія совісті — і до хати прителющився (М. Стельмах); (Ганна:) Чого ти притисся сюди? Перебив мені лаятися (І. Карпенко-Карий); Треба було поспішати, щоб устигнути ще й на весілля Костомарова (О. Іваненко); Він борсався в воді, поки йому на допомогу не підоспів чоботар (С. Добровольський); Татар приспіло небагато, але від того шарварку здавалося, що їх там незліченна сила... (О. Ільченко); Доки наспіла допомога, пароплав переможно різав запінені вали (Мирослав Ірчан); За піднесену грізну ногу німця благально вчепилася Любина мати, що миттю настигла рятувати дочку (І. Ле); Сім холодних потів з мене збігло, усе чекав, що жандарми прискочать (І. Муратов); Примчав карний загін, і почалась розправа над селянами (Л. Юхвід); Як тільки зарум'янилась (черешня) .., так директор радгоспу одразу й примчавсь до спецшколи: — Помагайте, виручайте! .. (О. Гончар); — Чи не на крилах, бува, принеслись, Настасе Парамоновичу? (Я. Баш); Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський (Панас Мирний); (Копистка:) Бувало й нап'єшся отак та прителіпаєшся додому без розуму... (М. Куліш); — Чого він придибав? Нема в його хати, Ні сестри, ні брата, нікого нема. Чого ж він приплентав? (Т. Шевченко); Зліз (дід) із печі і, спираючись на два ціпки, приплентався на свято (О. Донченко); Коли Гнат приплівся додому, було вже темно (К. Гордієнко); Пізно вночі притягсь він додому і п'яно реготався та верзякав (П. Тичина); — Він, як сова,.. при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав (О. Гончар); Причапали старі баби, охаючи (Марко Вовчок); Берег біля купальні залюднений. Жінки, дівчата, чоловіки і дехто з старих бабів сюди причовгав (А. Шиян); Насилу оце пришкандибав до вас, — слизько дуже йти (Словник Б. Грінченка); Мусив Ілько присісти з болю на місці.. Так потім і пришкутильгав до товариства без нічого... (П. Козланюк); Пізно приповз бродник. Мстислав і виду не подав, що чекає його з нетерпінням (А. Хижняк). — Пор. 1. з'яви́тися, 1. прихо́дити.

ПРИБУТТЯ́, ПРИХІ́Д, ПРИШЕ́СТЯ церк., заст.; Я́ВКА розм. (на роботу, службу, збори тощо). Пароплав, що йшов з моря, наближався до берега і дав гудок, сповіщаючи про своє прибуття (М. Трублаїні); Змій прийняв прибульців радо: "З прибуттям до нас, громадо!" (Л. Первомайський); Після приходу молодих людей в покоях стало веселіше (І. Нечуй-Левицький); (Люцій:) Ми діждемось другого пришестя Христа і слави римської (Леся Українка); Абу-Раземові оголосили вже і день явки до війська (І. Ле). — Пор. 1. поя́ва, I. 1. прибу́ти.

ПРИХО́ДИТИ (ідучи, з'являтися десь, у когось), НАДХО́ДИТИ розм., ПРИЛА́ЗИТИ фам., зневажл., ПРИЛІЗА́ТИ фам., зневажл., ПРИХОДЖА́ТИ заст.; ПРИПЛИВА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ розм., ПРИТІКА́ТИ розм. (перев. у великій кількості); ПОКА́ЗУВАТИСЯ (перев. ненадовго); УЧАЩА́ТИ (ВЧАЩА́ТИ) розм. (часто). — Док.: прийти́, надійти́, прилі́зти, припливти́ (приплисти́), припли́нути, привали́ти, притекти́, показа́тися. Сходились дівчата частенько до Марусі, а парубки приходили, як звичайно, непрошені (П. Куліш); Поки Деїфоб говорить, надходять люди, чоловіки й жінки, хто з поля від Скайської брами, хто з будинків від міста, і збираються в гурт (Леся Українка); — Ну, чого цей приліз? — скривився Джіафер, видимо, нерадий (М. Коцюбинський); "Чом до мене не прийшов, Як ще місяць не зійшов?.." "Я до тебе приходжав, Тебе дома не застав" (пісня); На похорон припливла така навала людей, утворилася така тіснява, що Орест, якому здавалося, що він стоїть осторонь, опинився серед самої гущі (Ірина Вільде); Юрба росте, од потоку — білили полотно — поприбігали жінки, привалили од кузні селяни й коваль (А. Головко); (Перун:) Кого припече, той, певно, до вас притече! (І. Франко); Ніколи так рано не ходив (Славко) до Краньцовської, через те не мав відваги в непривичній порі показуватися до неї (Лесь Мартович); (Тетяна:) А я ж вам хіба бороню ходити до мене, хоть би і не годилось вам так учащати? (І. Котляревський). — Пор. I. 1. прибу́ти.

НАБУ́ТИ чого, рідше що (поступово збільшуючи, досягти якоїсь нової ознаки, якості тощо), НАБРА́ТИ чого, що, НАБРА́ТИСЯ чого, розм., НАЖИ́ТИ що, розм., ПРИБУ́ТИ заст.; НАГРОМА́ДИТИ що, НАДБА́ТИ чого, що, ПРИДБА́ТИ що, розм., НАКОПИ́ЧИТИ що, рідше (перев. із сл. досвід, знання, сила, здоров'я тощо). — Недок.: набува́ти, набира́ти, набира́тися, нажива́ти, нагрома́джувати, накопи́чувати. За півстоліття.. наш народ набув нових якостей (А. Малишко); Набирають сили добрі коні В теплій стайні після посівної... (І. Муратов); — Пожив і я... Світу побачив. Між знатними людьми культури набрався (А. Шиян); (Кирило:) І оце на все літечко до нас? Силу витрачену набувати, здоров'я наживати? (Панас Мирний); Спілка письменників уже нагромадила певний позитивний досвід роботи з літературною молоддю (В. Козаченко); — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! (І. Нечуй-Левицький); Знання багато-багато за стільки віків ми придбали (В. Самійленко); Треба відступити, щоб зберегти сили і накопичити їх в час перепочинку (Ю. Смолич). — Пор. 1. здобува́ти.