привернути

ВА́БИТИ (перев. у спол. зі сл. зір, око, погляд і т. ін. — привертати увагу приємним виглядом, красою тощо), ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ, МАНИ́ТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, НА́ДИТИ, ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИТЯГА́ТИ, ПРИТЯ́ГУВАТИ, ПРИКО́ВУВАТИ, СПОКУША́ТИ, ЧАРУВА́ТИ, ПРИЧАРО́ВУВАТИ, ТІ́ШИТИ, ВТІША́ТИ, РА́ДУВАТИ, КРАСУВА́ТИ рідко. — Док.: прива́бити, приверну́ти, примани́ти, прина́дити, притягти́, притягну́ти, прикува́ти, спокуси́ти, причарува́ти. І розкішна природа Вкраїни У величній красі Вабить погляди всі (В. Самійленко); Гоголь — це людина, яка привернула погляди всієї мислячої Росії до України (М. Рильський); Увінчані лісами сині гори приваблювали зір мій іздаля (І. Гончаренко); Все бентежило й манило зір (І. Рябокляч); Грандіозні.. пні (берез) приманюють до себе ніжністю та білістю (О. Кобилянська); Я й Середземне бачив море у Провансальському краю... Усі вони втішали зори І душу надили мою (М. Рильський); Ясно-зелені пшениці і холодні жита притягували погляди (К. Гордієнко); Гастрономічні крамниці спокушали зір бляшанками різних консервів (О. Донченко); Як чарує очі влітку над горою сонця схід (М. Терещенко); Луки, оливні гаї споконвіку тут тішили око (М. Зеров); Знову оживали степи, цвіли, колосились і радували зір і серце людини (Є. Кравченко); Дороге та блискуче (намисто)!.. Оця-то блискучість і красує очі (М. Кропивницький). — Пор. 1. зачаро́вувати.

ДОДАВА́ТИ (давати, класти, говорити і т. ін. на додачу, понад щось), ДОБАВЛЯ́ТИ, ПРИЄ́ДНУВАТИ, ДОКЛАДА́ТИ, ПРИКЛАДА́ТИ, ПРИЛУЧА́ТИ, ДОЛУЧА́ТИ, ДОМІ́ШУВАТИ, ПРИМІ́ШУВАТИ, ПІДБАВЛЯ́ТИ розм., ПРИБАВЛЯ́ТИ розм., НАБАВЛЯ́ТИ розм., НАДБАВЛЯ́ТИ розм., ПІДДАВА́ТИ розм., ПРИКИДА́ТИ розм., НАКИДА́ТИ розм., ПРИПЛЮСО́ВУВАТИ розм., ПРИТУЛЯ́ТИ (ПРИТУ́ЛЮВАТИ) розм., ПРИЧИНЯ́ТИ діал.; ДОМІ́РЮВАТИ (ДОМІРЯ́ТИ) розм.- (міряючи); ДОПО́ВНЮВАТИ (ДОПОВНЯ́ТИ), ПОПО́ВНЮВАТИ (ПОПОВНЯ́ТИ), ВНО́СИТИ, ПРИВНО́СИТИ (робити повнішим те, що є або вже відоме); ПРИТО́ЧУВАТИ, ДОТО́ЧУВАТИ, ПІДКИДА́ТИ (ПІДКИ́ДУВАТИ), ДОКИДА́ТИ розм. (часто зі сл. слово, жарт і т. ін. — до сказаного, написаного). — Док.: дода́ти, доба́вити, приєдна́ти, докла́сти, прикла́сти, прилучи́ти, долучи́ти, доміша́ти, приміша́ти, підба́вити, приба́вити, наба́вити, надба́вити, підда́ти, прики́нути, наки́нути, приплюсува́ти, притули́ти, причини́ти, домі́ряти, допо́внити, попо́внити, внести́, привнести́, приточи́ти, доточи́ти, підки́нути, доки́нути, приверну́ти діал. На різні сласті він додавав мені п'ятак до грошей тих, що за роботу мені платив (В. Сосюра); — У доповіді було не про все сказано. І критики малувато. Давайте добавлять(В. Кучер); Та сили б нашої не подолав ніхто, Коли б ти різочку, Матвію, до кропила У пару приєднав (переклад М. Рильського); Він тебе й розважить, книжки гарні тобі читає і до книжок докладає своє розумне слово (П. Куліш); Не раз було до деяких пісень прикладає Ганна слова про своє горе (І. Нечуй-Левицький); Фотографії своєї не прилучаю до цього письма, бо на разі такої не маю (О. Кобилянська); Книги дають готові знання, але до них маєш долучити і свої власні, те, до чого дійшла ти сама (М. Слабошпицький); Сторожиха змазувала її (домівку) глиною з водичкою, а іноді й кізячка домішувала (О. Донченко); Зерно з дідуха зберігають до весни, примішують до посівного (з журналу); В'язнів весь час підбавляли й підбавляли. Незабаром нагнали ще селян (О. Гончар); Побачивши ж врагів напори, У башт прибавили запори (І. Котляревський); З того часу йому й набавили десять карбованців у місяць (М. Коцюбинський); Уже чимала купа лушпайок лежала перед нею на столі, а вона одно знає — надбавляє ще (Панас Мирний); Ніхто не піддавав веселощів та жартів, а тим часом усі почували, що гульня не скінчилась (І. Нечуй-Левицький); — Про гроші, прохаю, не згадуйте і не ображайте мене. Хай, може, колись на віщось інше прикинете (Л. Яновська); А як ціну накинув, від люду вчув тоді: — Не варті й половини Ті лишки від свинини (А. Крижанівський); Він може по два-три рази на день обідати.., впорати.. десяток яєць, приплюсувати кільце ковбаси (Я. Гримайло); Взяла я ту кукурузу та й висипала в мішок до своєї; думаю, притулю до своєї! (І. Нечуй-Левицький); Взяв собі багатирку, — Причинив собі роботи: Щонеділі — жовті чоботи! (пісня); — Своє поле маєш переміряти цією кроковкою?.. — Ні, доміряти до свого (М. Стельмах); Сергійко захопливо уточняв і доповнював мені свої розповіді (І. Ле); Ішла стара мати — сильно плаче і ридає, Слізьми моря доповняє (пісня); Шевченко склав альбом і пішов блукати разом з Вернером, поповнюючи ботанічну колекцію новими рослинами (З. Тулуб); Культурна родина повинна мати вдома свою особисту бібліотеку і поповняти її все життя новими надбаннями (І. Волошин); Вони (кіносценарії) внесуть багато нового в наше письменницьке світобачення (О. Довженко); Кожний письменник привносить у свої твори щось від своєї долі, від особистих переживань (з газети); Десять десятинок слобідської толоки Тугокопилому приточили (О. Ковінька); — Довів (Радивон) до занепаду ферму! — потвердив Мусій Завірюха. — Мало не занапастив скот! — доточив і своє слово тракторист Сень (К. Гордієнко); Можливо, ця поезія для інших душ... — підкинув слівце Базіль (Вас. Шевчук); Я був малий і рідко докидав своє слівце про очерет, про став (М. Рильський).

ПОВЕРТА́ТИ (змінювати напрямок свого руху, робити поворот), ЗВЕРТА́ТИ, ВЕРНУ́ТИ, БРА́ТИ розм., ЗАБИРА́ТИ розм., СКРУ́ЧУВАТИ розм., ВОРОЧА́ТИ діал.; ПІДВЕРТА́ТИ, ЗАВЕРТА́ТИ розм., ПРИВЕРТА́ТИ розм. (підходячи, під'їжджаючи до когось, чогось); ПОВЕРТА́ТИСЯ, ОБЕРТА́ТИСЯ (в інший, протилежний бік). — Док.: поверну́ти, зверну́ти, верну́ти, узя́ти (взя́ти), скрути́ти, підверну́ти, заверну́ти, приверну́ти, поверну́тися, оберну́тися. Я повертаю в зелений ряд огородини та птиці (І. Нечуй-Левицький); Саме тут Данилові було звертати до вітряка (А. Головко); — Та куди ти, чортяка б тебе взяла, вернеш? — розлючено гримнув дядько і щосили смикнув віжками (О. Досвітній); — Як увійдеш, бери направо, третя кімната (А. Хижняк); Катер у супроводі міноносця, не доходячи молу, почав забирати ліворуч (П. Панч); Стефа бере Дарку під руку і вони скручують зразу праворуч до парку (Ірина Вільде); (Химка:) Коли так, то я й піду від вас.. (Іван:) Ні, ні... стій... не ходи. Ворочай назад! (Панас Мирний); Підвернувши до ґанку, він ледве зсунувся з мокрої конячини, геть знеможений (Я. Баш); Було, кажуть, на цьому місці велике село, що робило списи запорожцям. І коли мандрували козаки на Січ, то завертали сюди, щоб запастися списами (О. Гончар); Заходить сонце. Чумаки привертають до гіллястого дуба, запалюють огонь (В. Самійленко); Він повернувся, він мусив повернутися в протилежний бік і тихо посунув геть (В. Підмогильний); (Прісцілла:) Я піду! (Іде, але обертається, припиняючись на ході) (Леся Українка).

ПРИВЕРТА́ТИ часто зі сл. до себе (якимись діями, словами тощо викликати прихильність, довіру до себе), ПРИХИЛЯ́ТИ, ПРИТЯГА́ТИ (ПРИТЯ́ГУВАТИ), ПРИНА́ДЖУВАТИ, ПРИВА́БЛЮВАТИ, ПРИМА́НЮВАТИ, ВПАДАТИ В ОКО, ПРИГОРТА́ТИ розм., ГОРНУ́ТИ розм., ПІДКУПО́ВУВАТИ (ПІДКУПА́ТИ) розм., ПІДКУПЛЯ́ТИ розм., КУПУВА́ТИ розм., КУПЛЯ́ТИ розм., ОСВО́ЮВАТИ діал. — Док.: приверну́ти, прихили́ти, притягти́ (притягну́ти), прина́дити, прива́бити, примани́ти, впасти в око, пригорну́ти, підкупи́ти, купи́ти, осво́їти. Молодому розповідав (Проценко) брехеньки, точив ляси, старого привертав до себе розсудливою мовою про життя (Панас Мирний); — Давайте людей до себе прихиляти, — перепинив Карпову науку Зінько, — турчатимем їм у вуха, умовлятимем їх (Б. Грінченко); Потягнувся (Гнат) до батьківської руки — вперше поцілував на ній грубо вибиті жили. І це підкупило Супруна (М. Стельмах); Лесі подобалася ця діловитість, підкупляла простота і якийсь ледве вловимий, але, видно, постійний гумор в розмові редактора (М. Олійник); (Євгенія:) Я так боялася, щоб він не пішов до Любовицької... Вона могла б купити його ласкою... (І. Кочерга); Борис почав вільними хвилями ходити до Міхонського. Той зразу мусив освоювати його, добротою і ласкою з'єднати собі його повне довір'я (І. Франко).

ПРИДА́ВЛЮВАТИ (вагою, масою чого-небудь або своєю, стискувати щось, звич. зверху), ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ПІДГОРТА́ТИ (ПІДГО́РТУВАТИ рідше), ПІДМИНА́ТИ (перев. із сл. під себе). — Док.: придави́ти, привали́ти, приверну́ти, підгорну́ти, підім'я́ти. Камінь .. придавлює гроби мерців єгипетських під нільськими пісками (Т. Осьмачка); — Барикада впала і привалила вас (І. Франко); В вишневім садочку схоронила (мати дочку), Сирою землею пригорнула, Біленьким камінцем привернула (пісня); Стрибнув (кінь) наперед, підгорнувши під себе отетерілих ворогів (С. Добровольський); "Лахтак" (корабель) простував упевнено, середнім ходом, коли-не-коли то відштовхуючи, то підминаючи під себе невеличкі крижини (М. Трублаїні).

ПРИЧАРУВА́ТИ етн. (чарами, чаклуванням викликати в кого-небудь кохання до когось), ПРИЧАКЛУВА́ТИ, ПРИВЕРНУ́ТИ, ПРИСУШИ́ТИ розм. — Недок.: причаро́вувати, чарува́ти, приверта́ти, прису́шувати. Не дозволю вдови брати, Вдова вміє чарувати: Чарувала мужа свого, Причарує сина мого! (пісня); О прокляття! Кому сказати? Хто навчить, як позбутися злої розлучниці, як привернути Прохора (А. Шиян); Мартоха, пообіцявши, могла не прийти під комору, щоб подрочити закоханого Хому, щоб дужче присушити парубкове серце ревнощами (Є. Гуцало).

СПРЯМО́ВУВАТИ кого, що (надавати кому-, чому-небудь певного спрямування, потрібного напрямку в русі), СКЕРО́ВУВАТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ, СПРАВЛЯ́ТИ розм., ПРАВУВА́ТИ куди, розм., ПОГАНЯ́ТИ куди, розм.; ПОВЕРТА́ТИ (спрямовувати в інший бік); ПРИВЕРТА́ТИ розм.; ОРІЄНТУВА́ТИ спец. (звичайно користуючись картою, приладами тощо). — Док.: спрямува́ти, скерува́ти, напра́вити, спра́вити, справува́ти, погна́ти, поверну́ти, приверну́ти, зорієнтува́ти, повести́, покерува́ти. На тім боці затоки.. юрмилося на льоду багато людей. Долгорукий спрямував коня туди (П. Загребельний); Наш провідник бравсь за ланцюг, щоб скерувати човен (М. Коцюбинський); Старенький гуцул з хлопчиком.. направляє дарабу то в той бік, то в той, лавіруючи між камінням (Г. Хоткевич); Виштовхавши човна на глибоченьке місце, ви сідаєте і правуєте на озеро (Остап Вишня); Поганяй направо!; Дівчино, рибалонько люба, Човенце сюди приверни (Леся Українка); Управляти кораблем ("Восток-2") легко, зручно, можна орієнтувати його в будь-якому заданому положенні (з газети); Повести судно між рифами; (Трохим:) (Воли), як соколи.. Тільки покеруй ними, й гори перевернеш (М. Кропивницький).