пригонич
НАГЛЯ́ДА́Ч (службовець, що здійснює нагляд, контроль за працівниками, робітниками, звичайно підневільними, рабами, в'язнями і т. ін.), ДОЗО́РЕЦЬ заст., ДОЗО́РЧИЙ заст.; ПРИГО́НИЧ заст., ПРИГІ́НЧИЙ заст. (наглядач за робітниками, звичайно в панській економії); НАДЗИРА́ТЕЛЬ заст., СМОТРИ́ТЕЛЬ заст. (тюремний наглядач у дореволюційній Росії). Тюремний наглядач; Стали боятися окупанти, щоб люди між собою не змовлялися. На роботах є наглядачі, пригінчі, не дуже порозмовляєш, а в хаті хто встежить, підслуха? (К. Гордієнко); — Чекати, чекати! Не розходитися! — кликав директор фабрики, що саме тоді в супроводі двох дозорців вийшов зі своєї канцелярії (І. Франко); — Яке право ти маєш зо мною биться, — кричав отаман, — ти мені не пригонич і не хазяїн (І. Нечуй-Левицький); Він уже поспішався до карцеру. Слідком за ним ішов надзиратель і брязкав ключами (С. Васильченко); Після довгих переїздів на звощику Лазар опинився в тюрмі. Тут, незважаючи на пізню пору, його прийняв смотритель (М. Коцюбинський).
Значення в інших словниках
- пригонич — приго́нич іменник чоловічого роду, істота наглядач рідко Орфографічний словник української мови
- пригонич — -а, ч., заст. Наглядач над робітниками, працівниками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пригонич — ПРИГО́НИЧ, а, ч., заст. Наглядач над робітниками, працівниками. – Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють більше як пригоничів, задля того, щоб слідкувати за урядовим людом (І. Нечуй-Левицький). Словник української мови у 20 томах
- пригонич — ПРИГО́НИЧ, а, ч., заст. Наглядач над робітниками, працівниками. — Знаю я ті начальства! Знаєте, їх наставляють більше як пригоничів, задля того, щоб слідкувати за урядовим людом (Н.-Лев., VI, 1966, 31). Словник української мови в 11 томах
- пригонич — Приго́нич, -ча м. = пригінчий. Рк. Левиц. Словник української мови Грінченка